Автор першої енциклопедії

Віктор Місіюк, Культура
12/06/2020, Leave a comment

У першого з Протасовичів власника села Могильно пинського боярина Василь Олехновича було троє синів Іван, Дмитро і Бенедикт. Найбільш відомий з них, Іван, став пинським єпископом, київським митрополитом. Племінник предстоятеля православної церкви був плідним поетом, перекладачем і компілятором. Усі відомі його твори написані польською мовою. 

Про життя поета відомо мало. Зате щодо його малої батьківщини сумініві нема. Часом Протасовича називали “Русин з Могильної”. Сам він підписував літературні твори як Ян Бенедиктович Протасович з Могильної. Частина критиків вважала батьківщиною поета село на ріці Горинь. Причина помилки в тому, що дослідники користувались сучасними географічними словниками, в яких давнього Могильна нема. Але сумнівів щодо його місця нема, оскільки зберіглися копії документів, які виразно свідчать в який частині давнього Пинського князівства воно находилось. Село Могильно на шляху Кобринь-Пинськ було з часом поглинуто містечком Яновим

Іван Протасович. Скульптура встановлена на “Алеї славетних земляків” в 2018 році м.Янові. Різбляр Валерій Манцевич

Батьком поета був гроденський войський, підключий трокський Бенедикт Протасович, мати Марина з князівського роду Полубинських. Родина володіла  чималим маєтком з якого мала виставляти на війну 9 вершників і 6 пішаків. Ім’я Іван в родині Протасовичів було популярно в кількох поколіннях, що ускладнює пошук інформації про поета. Одні вважають, що він був віленським гродським суддею, інші що ним був його двоюріднй брат-тезка, син київського митрополита. Серед синів митрополита Іони згадують Івана і Матвія, серед синів Бенедикта також Івана і Матвія. В такий ситуації легко прийняти одну особу за іншу. Відомо, що віленський суддя підписувався в кириличних документах як Іван, але в більшості польськомовних документів Протасовичів з таким ім’ям записують Янами. Протасовичі були православною родиною, але щодо конфесійної приналежності поета критики розходяться. Через те, що він писав польською мовою і його твори підписані формою імені більше властивою латинський традиції, частина  з дослідників припускає, що Протасович міг стати уніатом, інша частина – римо-католиком. Зрештою, в той час в польська культура набуває популярності й у православній церкві. У поета було двоє синів, Юрій і Василь, останній з яких носив популярне в східно-християнський традиції ім’я. Дослідники вважають, що їх матір’ю могла бути донька берестейського каштеляна Григорія Войни. 

Іван Бенедиктович Протасович з Могильної, окладка книги “Протрет старої людини”

Літературна спадщина Івана Протасовича не самая великая за об’ємом. Протасович є автором шести поетичних книг «Паранімфус» (1595), «Епіцедіум»(1597), «Портрет старої людини» (1597), «Зразок чесної білоголової» (1597) , «Жертводавець» (1597), «Inventores rerum …» (1608 ). Усі вони надруковані в віленський друкарні Яна Карцана. Іван Протасевич є абсолютним рекордсменом тогочасної літератури. Жоден з сучасників не опублікував протягом року аж чотири книги.

Перша книга присвячена шлюбу Яна Скуміна і Барбари Нарушевич. Друга, досить об’ємна поема написана з сумної нагоди смерті Марії Колонтай, дружини новогрудського каштеляна Яна Колонтая, доньки берестейського каштеляна Григорія Войни. Основна увага звернута на вбитого горем батька. Третю поему присвячено дядьку поета новогрудському каштеляну князю Олександру Полубинському і двоюрідній сестрі Катерині Тишевич з роду Ляцьких. Починається вона як плач одного старця, а закінчується промовою морально досконалої людини і спільною молитвою до Бога. Четверта книга присвячена дружині новогрудського воєводи Катерині Скумін, матері Яна Скуміна. Поема є втіхою -розважанням над жіночою долею. При тому автор ні разу не пише про зовнішню красу героїні. Головну увагу поет звертає на сім цнот: набіжність, працевитість, плідність, розважливість, скромність, лагідність і слухняність. Одним з найбільших творів стала п’ята книга. Присвячена вона відомому політику, меценату Миколаю Радивилу Сирітці. Цілком віршовано написано вступ до неї і заключну частину. В книзі «Жертводавці» поет перепрацював латинську книгу Юлія Фолька, опубліковану в Римі в 1574 році. 

З окладки книги “Паранімфус”

Самим відомим твором Протасовича є перша в Річі Посполитій енциклопедія «Inventores rerum або Короткий опис того, що що винайшов і дав для використання людям» (1608 ). Присвячено книгу браславському старості Яну Скуміну. Видання є бібліографічною рідкістю. Довщий час вважалось, що у світі зберігся лише один примірник оригінальний примірник книги. Книгознавець Олександр Анушкін вважав книгу знаковою не тільки для польської летератури, оскільки вона є першою енциклопедією опублікованою на території Радянського Союзу. Праця Протасовича є значно перепрацьованим варіантом книги Полідора Вергілія Урбінаса “De rerum inventoribus ”. Книга італійського автора цікава тим, що потрапила до папського списку заборонених книг хоча й перевидавалася 70 разів. 

Текст першої енциклопедії, добір матеріалу виглядяє дещо комічно. При тому автор намагався зробити свою книгу як мога більше зручною, корисною для читача. Усі статті Іван розмістив в абетковому порядку. Текст “для полегшення розуміння і запамятовування” виклав у віршованому вигляді. До книги Івана Протасовича увійшло 147 статей: папера, алфавіт, циркуль, порох, скло, календар, піч, друкарський станок, порох, рушниця, праща, квадрига, човен, вітрило, корчма, виривання зубів, музика, арфа, спів, гроші, податки, перукарня, танець, срібло, пиво, вино, поцілунки, проституція, літальний апарат, астрономія, розгадування снів, і інші.

Відомо, що у поет не на словах знал як ростуть діти. В його книзі є слово колиска, який Протасович завдячує можливість писати вірші! В енциклопедії є низка фактів з місцевого життя. Висміює автор шляхтичів, які може й шести селян не мають, при тому для статусу заплягають до карети аж шестеро коней. Згадує Протасович пинські і козацькі чайки: “Малим кораблем лакедемоняне користуватися почали, А потім і менші човни отримали, На них зараз швидко плавають козаки, а також вправні у тій справі рибаки“. Пише про те, що звичай цілуватись при зустрічі у поляків зник: “Ніні той звичай майже зник у поляків, але ще тільки лишився у Русі простаків, бо привітавшись радо поцілують, чим внутрішню любов собі показують”. Наші поляки, по словах автора, такі танцюристи, що не дадуть фору італійцям. А корінне населення Мазовша, мазурі ласі до пива. 

Окладка книги “Іnventores rerum”

Сергій Ковальов вважає, що Протасович, крім вище згаданих книг, був автором  першого в літературі Річі Посполитій косметичного порадника для жінок, збірки «Рум’яна для оздоби дівочого обличчя» (1605), який сховався під псевдом Радогляд Гладкообликовський. Книга була авторською адаптацією книги Вергілія «Косметика». Опубліковано книгу у типографії Яна Карцана.

Поет з Могильна увійшов у літературу як мораліст, знавець античної класики, при тому його твори нестереотипні. До творчості автор підходив і з пафосом, і з гумором. Протасович писав під впливом ренесансу, але в його творах виразно простежується естетика ранього бароко. 

Торчість уродженця історичної Пинщини вивчалась переважно істориками польської літератури. На щастя завдяки літературознавцю Сергію Ковальову ім’я поета повернулось в 90-і роки минулого століття на малу батьківщину. Тут на його честь встановили дерев’яну скульптуру. Але досі твори Протасовича не дочекались перекладів на інші мови. Практично невідомі музичні твори написані на його слова для акапельного хорового виконання (Polish music, t.24, 1989). Знайомство з Іваном Протасовичем тільки починається.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *