Актуально тільки у Велимче

“Актуально тільки у Велимче” під такою назвою Nikola Marges, який вже опублікував  на своїй сторінці в facebook кілька власних віршів взявся публікувати діалоги на рідній говірці села Велимче, найбільшого села Ратнівського району. 

Перший з них опубліковано 20 січня 2019 року:

-Чуєш, Гапко, а де ж ти була цілий поранак, шо на дварі ни було видна?
-Ой чуїш, людинайка, та в Ратна їздила да дачки.
-Та й шо там в горади?
-ой, чуїш, тика гроши давай, таке все дараге.
-А на кико ти їхала? Вдосвите?
-Ой людинайка, то ше добре щош впиред вдосвите на п’єть питнадціть паїхала, хоч людий пащі ни було в антобуси. А як назад прийшлось їхати на биз питнадцаті двунадціть, то ледь носа впхнула в маршрутку. То добре, шо апращик їхав, така людина мила.
–там ше їздить такий Вася з Датинє, тоже хароший хлопиць.
-Тошто, так тісна було їхати. Кажу ж, ледь носа вткнула, а тарби апше ни було де поставити.
-а шо, тико мніга людий було?
-та людий ни мніга було, адни вилимчуки. Али ж ти пуйми, Параска, хай мині тре дачку адвідати, а чого ж астальним ше їхати? Чи ж то мніга граший мають?
-А вани може тоже всі да дитий в Ратна їздили.
-ти шо, дурна, та ж ни всі вилимчуки в Ратна живуть.
-а ба й так. А ти чаго ж так, на пувпервага дадоми приїхала? Чаго бильш ни пагастявала?
-ой людинайка, та дачка казала аставатисє, али ж мині тре було папоратисє на день, парасєткум дати, курум, кралєм.
-та б сказала мині, я б дала сама.
-ой людинайка, та ти так ни даси як я дам.
-а як жиж ти даєш? Са спицефєктами? Чи шо пригаваруїш?
-ой людинайка, та шо там пригаварувати, вилила в карита, присмачила каждаму па кийкови та хай жируть. О, згадала, та ш то стаю на астановциї, жду антобусе, гаворима з вилимчуками, та й , чуїш, пудходить такий салідний чалавік і питає чи ми з Велимче, я кажу ша да. А вин знову й питає, чуїш, чи нима в нас такога слова “а бадай”. 
-і шо ти яму сказала?
-шо, що, а бадай нима.

Світлина від Nikola Marges.На пост радо відгукнулися земляки. Одна з них Оксана Калінчик вважає, що говірка варта широшої уваги: “Дякую за велимецький пост! Але починає зникати наша говірка. Вважаю, що потрібно подати заявку в ЮНЕСКО для збереження велимецького діалекту, щоб зберегти його для нащадків.” Публікацію прокоментував також відомий дослідник західнополіських говірок, декан факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету ім.Л.Українки  Юрій Громик: “у цьому тексті передано найвиразніші відмінності саме на рівні фонетики (хоча й лексика в говірці є дуже специфічна; от перекладіть фразу: “є й бинамне”). 🙂Цікаво просто, що ареал білоруських говірок далеко, а тут – раптом “акання” (в одній лише говірці). А крім “акання” – маса інших несподіваних для цього ареалу рис, як-от: вимова ненаголошеного [а] як [е] у випадках на зразок саломе “солома”, карове “корова”, вимова наголошеного [а] як [о]: абмон “обман” і ще багато чого.” І додав: “Деякі інші фонетичні риси несподівані для східнослов’янського мовного простору“. Виявляється пан Юрій трічі бував у Велемчі і як мовознавець був приємно вражений складними професійними завданнями: “Перша реакція – розгубленість: як можна точно зафіксувати такі немислимі нюанси вимови?” Перш за все говірка Велимче звертає на себе увагу аканням. Першою реакцією є бажання пояснити це впливом акаючою білоруської мови. Зрештою, акаючі білоруські села знаходяться досить далеко від Ратнівщини. Ще більша дистанція відділяє село від акаючих російських говірок. Зрештою, говірці Велемча невластиві основні риси ні білоруської, ні української мови. Отже варто пильніше придивитися до схожих говірок. Тим більше, що є схожі острівні говірки на Донеччині: у Амвросіївці (Ми таді вже худобу пасли  матирі памагали), Шахтарську (була вайна прийшли красні переначувать всі хати повні) і Сніжному (хадила я в школу в друге село, бо ж в нашому школи не було). Найбільш характерні подібні говірки для значної частини Чернігівщини. А ось як сталося що Велимче відділяє така відстань від найближчих за типом говірок може відповісти детальне вивчення історії та культури цього села. Nikola Marges про свій задум публікувати тексти на говірці пише:  “Прикольно, правда? Буду продовжувати дану рубрику.”

Друга публікація з серії “Актуально тільки у Велимчі” з’явилася 23 січня 2019 року:

-Ой, Гапко, Гапко, ти знаїш, чуїшна, сягаднє тей зеходжу в мегезин, то ж хатіла булку хлібе купити, зо дві сильодчини, та й ше ди чаго.
-А шо, Ганно, може ди пенсию палучила?
-А табі хиба ни принисла паштарка?
-Ай, Ганно, хіба я табі ни казала, ша афомилась в Ратни на картачку.
-Ай, чуїш, я вже й ни бинавне. Ото, чуїш, така вже таки очиридь в любарти, аж сім чалавік стаїть, і ото, чуїш, стару бабу биз очириди ни можуть прапустити. Ше тут, як на зло, шохвир пуд’їхав.
-Можди з хлібам?
-Ай ні, чуїш, та якійсь там шохвир, шо тавари пудвозить да магазінав, якісь там канхвети привозив, ни знаю, як то яго називають.
-Ааа, вспомнила, дачка казала, шо то дістібутор чи то дрістібютор.
-Ай, я й ни бинавне.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *