Актуальні проблеми культурної динаміки. Використання топоніму Бересть

Віктор Місіюк, Культура
17/11/2020, 2 коментарі

VІ-а Міжнародна науково-практична конференція «Українська мова у світі» в зв’язку із пандемією коронавірусу проходила у дистанційній формі. Результатом її проведення стало видання збірника матеріалів конференції, серед яких є стаття голови Української науково-педагогічної спілки «Берегиня» Віктора Місіюка. Пропонуємо познайомитись з матеріалом присвяченим проблемі збереження культурної спадщини на прикладі використання назви Бересть.

Актуальні проблеми культурної динаміки. Використання топоніму Бересть//Українська мова у світі : Збірник матеріалів VІ Міжнародної науковопрактичної конференції, 25 червня; 6 листопада 2020 р. – Львів: ТзОВ «Галицька видавнича спілка», 2020. – с.104-107.

Культура загалом, і мова зокрема, є ефективним способом
адаптації до середовища, відповіддю на руйнівні виклики. Перспективи
існування української мови у світі пов’язані з готовністю її носіїв
реагувати на виклики сучасності, актуалізувати власні нормативні
установки. Визначити завдання, які стоять перед українською
ономастикою допомагають декілька основних фактів: 1) культура має
значний творчий потенціал; 2) українська культура дуже об’ємне явище;
3) багатство української культури забезпечується її варіативністю; 4) ядро
української культури в різних регіонах збережено в різній мірі. Отже,
максимальному розкриттю особистого потенціалу носія української
культури сприятиме масштабна фіксація здобутків української мови,
їх класифікація, з акцентом на найбільш продуктивні форми, а також
подальше використання цих форм як еталонних. Для цього варто
використовувати можливості сучасного суспільства, інформаційні
технології, які дозволяють легко працювати з великою базою даних.
Варто провести електронний перепис української мови, аналогічно
до досвіду вже наявних електронних переписів населення. Потреба
в досконалому сучасному українському варіанті «Британіки» одна з
найбільш актуальних.

Важливою проблемою українського мовознавства є те, що
спадщина традиційної культури, попри століття наполегливої праці
учених, все ще не стала в повному обсязі надбанням елітарної
культури. Між елітарною культурою і масовою культурою в Україні існує
поважний розрив. Перша значною мірою формувалася в опозиції до
асиміляторської культурної політики. Друга сформована як продовження
тієї ж політики, ядром якої є переважно, з огляду на особливість історії
регіону останніх століть, російська культура. Її норми продовжують
масово тиражуватись. Вони лишаються прикладом низького рівня мовної
культури, примітивізації, маргіналізації української культури. Тому коли
постало питання декомунізації, то суспільство при наявності питомо
українських форм значною мірою почало звертатись до неукраїнських
маркерів, неукраїнського лексикону.

Поза осередками, які географічно находяться в центрі культурного
простору існують локальні центри з високим ступенем збереженості
норм і цінностей ядра української мови. Продемонструємо це на прикладі назви адміністративного центру Берестейської області. Українські
оніми Берестейщини, як лексика і мова загалом не мають в регіоні офіційного статусу. Офіційні форми назв населених пунктів відповідають нормам російської мови, а також похідним від них нормам білоруської мови.

Така практика викликала протест в інтелектуальних колах. За надання
історичній назві статусу офіційного виступали в 1913 році берестейська
міська управа, в 1994 році Українське громадсько-культурне товариство
Берестейської області, у 2017 році автори громадської петиції, у 2019 році
автор серії книг «Замок Берестейський» професор Анатолія Гладищука,
у 2020 році археолог, який відкрив городище середньовічного Берестя
професор Петро Лисенко. На цьому тлі виникла думка про те, щоб надати статус нормативних книжково-літописним середньовічним формам
Берестье, Берестє, яка проявилася в українській літературі псевдоісторизмом у формі Берестя: «Місцева легенда оповідає, що Берестє оснував
якийсь побожний купець в перших часах християнства на Україні. Він
то, загрузши в «берестовій» пущі над Муховцем, обіцяв Богові за рятунок поставити церкву, що й виконав, добувшися з млаковиння на
твердь. Згодом при цій вотивній церковці зібралася більша людська
оселя, від «берестової» пущі прозвана Берестям» [1, с. 40]. Про зв’язок
назви міста, в безпосередній близькості до якого є група фітотопонімів
(Березовка, Дубровка, Тополево, Крушина), з берестом (лат. Ulmus minor)
писали українські (Володимир Рожко [5, с. 404], Федір Дудко [2, с. 134])
та польські (Міхал Балинський [7, с. 723–724], Оскар Кольберг [8, с. 7])
автори.


Водночас, як стверджував секретар берестейської міської управи
Яків Хмелевський, на початку ХХ століття історична назва міста була
нормативною в мові корінного населення регіону: «В наш час вона
зберіглася ще у селян, особливо на Поліссі і вимовляється «Бересть». Там
майже неможливо почути Брест, а про зіставну назву Брест-Литовськ,
більшість поліських селян навіть не підозрює» [6, с. 32]. Ні російська
калька, ні псевдоісторизм місцевому населенню були невідомі. І це
була далеко не локальна з’ява, а факт відомий далеко за межами міста.
Функціонування традиційної історичної назви зафіксував германський
історик-регіоналіст Аарон Тенцер, автор книги «Brest-Litowsk: ein
Wahrzeichen russischer Kultur im Weltkriege» («Назва, що збереглася
серед селян як Berest») [9, с. 9]. Поширення українського діловодства
на Берестейщині пов’язане з виникненням новітньої української
державності. З цього часу усна традиція стає джерелом для елітарної
культури, традиційна форма назви міста Бересть використовується в
регіональній пресі (газетах «Мир», «Вісник Холмського губерніального
староства», «Рідне слово», «Наше життя», «Наше слово»), діловодстві
військових частин (Дієва армія УНР, УПА), навчальних закладів
(«Українська приватна 7-клясова початкова школа імени Олекси
Стороженко в Бересті», «Вища підготовча 3-клясова школа в Бересті
Литовському»), медичних закладів («Берестейська лічниця»), освітянських
організацій («Просвіта на Поліссі»), фінансових інститутів (Укрінбанк
Берестя, окружний кооператив «Село»), органів самоврядування
(Магістрат Берестя), державної адміністрації (Холмське губерніальне
староство, Окружний комісар в Бересті). Системно використовували
астіонім у науково-популярних і художніх творах видатні українські діячі,
життя яких тісно пов’язане з Берестейщиною. Це Тиміш Олесіюк, Андрій
Крижанівський, Борис Ольхівський, Євген Пастернак, Іван Хмель, Левко
Квартерук, Василь Дмитріюк [4, с. 276]. Ця норма закріпилась не тільки в
межах регіону, але й далеко за ними в еталонних текстах різних жанрів
(світському, релігійному, політичному, науковому): статистичний довідник
«Західноукраїнська кооперація в 1926 році», «Гуцульський календар»,
«Календар Українського робітничого союзу на рік 1926», «Календар
товариства «Просвіта» у Львові на 1932 рік», «Український загальний
календар Криниця на 1937 рік» видавництва «Діло», «Український
православний календар на 1931 рік», надрукований в Синодальній
друкарні в Варшаві та інші. На жаль, після руйнівного впливу Другої
світової війни в українській літературі зменшилась увага до регіону,
а використання традиційної історичної назви Берестя обмежилось
середовищем берестейських українців.

Наведений приклад є свідченням того, наскільки прискіпливо
необхідно підходити до питань збереження культурної спадщини.
Дослідники мають не лише дотримуватись наукової об’єктивності, але
й використовувати отриманий результат для створення дієвих механізмів
захисту культурних традицій.

ЛІТЕРАТУРА
1. Голубец М. Берестє Литовське (історія міста). Берестейський
мир з нагоди 10-тих роковин 9.02.1918–9.02.1928 р. Львів-Київ :
Кооперативна накладня «Червона калина», 1928. с. 41–44.
2. До тебе, світе… Українська література Берестейщини. Київ :
Український центр духовної культури, 2003. 544 с.
3. Жураўскі А. Старадаўнія назвы гарадоў Беларусі. Навіны
Беларускай акадэміі. 1992. №31(660). с. 3–5.
4. Місіюк В. Берестейські топоніми. ІХ Міжнародний конгрес
україністів. Мовознавство. Збірник наукових статей. Київ, 2018.
с. 273–283.
5. Рожко В. Є. Православні монастирі Волині : історико- краєзнавчий
нарис. Луцьк : Media, 2000. 692 с.
6. Хмелевский Я. М. Календарь-справочник г. Брест-Литовска на
1912 г. Брест-Литовск : Типография И. Кобринца в Брест-Лит.,
1912. 86 с.
7. Baliński M. Starożytna Polska pod względem historycznym,
jeograficznym I statystycznym opisana. Warszawa : Nakładem
S. Orgelbranda Księgarza, 1846. T. III. 546 s.
8. Kolberg O. Chełmskie, Obraz etnograficzny. Kraków : Drukarnia
Uniwersytetu Jagiełłońskiego, 1890. 264 s.
9. Tänzer A. Brest-Litowsk: ein Wahrzeichen russischer Kultur im
Weltkriege. Berlin : H. Hillger, 1917. 26 p

2 thoughts on “Актуальні проблеми культурної динаміки. Використання топоніму Бересть”

  1. Володимир Дмитріюк сказав:

    Дуже інтересна і важна тема і цінна стаття про Бересть! Дяка Вам за публікації та історичні докази правильної назви міста. Слава!

  2. Юзеф сказав:

    Я чув вiд людей лiтнього вiку “Бресьть”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *