А шчэ і жунка пэрэстанэ нарэкаты

ПроСВІТ, Новини
28/10/2020, Leave a comment
Дві літери буває значать немало. Надто важливе може і ЩО, і ДЕ.  Од депресії, декаданса, деградації, а навіть депопуляції рятує мозольна праця. Бо од неуважності, невігластва, недбальства  і, головне, неробства вона міцніші ліки. Історію про те, як одного разу на артиста накинулося бісів з триста і як поміг йому свояк переказав Олексій Диковицький …
Прыйіхав раз свояк до Грыца, хлопэц з міста,
В дому культуры там, чы дэ, робыть артыстом.
Концэрты ладыть і забавы, голубыйі огонькы…
А тут з порога кажэ: “Грыц, одкыну я хыба конькы!”
“А шчо такэ? В тэбэ ж робота, вроде, нэ тяжола,
Квартіра е давно своя і діты покончалы школу?
А жунка гарна, пры роботі і хозяйска в хаті,
Чого ж ты про конькы одразу, я хотів бы знаты?”
Спытавса Грыц і бачыть – нэборака нэспокойный,
Вэсь нэрвный вун, трасэтса, як бы пыв запоём!
“В мэнэ, хыба, дэпрэсія”, – почав свояк казаты,
“Нычого нэ хочу робыты, з лужка навэт рано встаты!
Здаетса всэ такым тяжкым, чы просто мало важным
І навэт нэ смакують мні картоплі з салом смажоны!“
Шчо за хвороба та “дэпрэсія” коваль нэ надто знав,
Алэ картоплі нэ смакують? Значыть чоловік попав.
Сэр’ёзнэ діло, так собі подумав старый Грыц,
Алэ поможэмо! Нэ трэба тут пілюлі і нэ трэба шпрыц.
“Давай но ранэнько, як тулькы опадэ роса,
На сэнокоса пуйдэмо, тут для тэбэ стоіть коса.
Потом, як жарко станэ, то до кузні мы тогді,
А вэчором поправым плота, я був тут соткы городыв.
І так – ввэсь тыждэнь, бо в мэнэ робота е,
А там побачымо, поправышса, артыст, чы не”.
Ну і косыв свояк, почав сэкірую і молотом махаты,
Тут апэтіт прыйшов, сон добрый, рано сам хотів вставаты.
По тыждню бігав розовый, пытавса, можэ шчэ яка робота
Осталаса, як вжэ скосыв і поковав, докончыв плота.
“Ну Грыц, нэ знаю як тобі отдякуваты, чоловічэ,
Коб нэ концэрты, хата в городі, оставса б я в тэбэ навічно!
Сыдів бы ту собі в роботі і гармоніі з прыродуй,
Чы е дэпрэсія? Ты шчо, бы й нэ було йійі, ей Богу!”
Свояк-артыст до Пыньска вырушыв в нэділю по обіді,
Коваль высмыхнувса, вспомныв добрым словом діда.
А вун казав: “Як назбыраетса дурного много в голові,
Вузьмы собі і пару днюв як трэба, тяжко, поробы.
Лышні думкы, пэчаль, одразу кынутса втыкаты,
З’йсы і выспышса, а шчэ і жунка пэрэстанэ нарэкаты!”

Залишити відповідь