А як вас по-гулічному називают?

Прізвиська вживаються з давніх-давен як один зі способів називання людей. Вони дуже мінливі, проте надалі функціонують у малих громадах: учнівських, студентських, а насамперед – у сільському середовищі. На Підляшші клички (пруозвіска, по-гулічному) – це найбільш поширений спосіб ідентифікації жителів села, часто популярніший, ніж прізвища.

Збуч, 40-ві роки

Родові прізвиська

Найпопулярніший спосіб називання людей у Гайнівському повіті на Підляшші – вживання родових прізвищ. Найбільшу групу серед таких назв становлять сімейно-родові найменування, які послужили одним із головних джерел виникнення прізвищ. Буває, що місцеві не пам’ятають прізвищ своїх односельчан, проте клички знають усі.

Вуличні назви з’явилися, коли виникла потреба в розрізненні людей, які мали однакові імена. Створювалися вони переважно на основі імен родичів – зазвичай батька, бувало, що матері. Отже, якщо головою роду був Макар, то його дітей, а згодом онуків, правнуків стали звати Макарови, якщо Назар – у селі з’явилися Назарови, Остап – Остапови, Якім – Якімови, Гриць – Грицьови, Ігнат – Ігнатови, Онхім – Онхімови, Костентій – Костентійови.

Такі форми походили, звичайно, від говіркових варіантів вживаних на Підляшші імен, часом дуже рідкісних. Ось кілька прикладів цікавих підляських форм: вулична кличка Гейови виникла від місцевого варіанту імені Огій (Аггей) – Гей, Фалєйови – від Фалєй (Фалалей), Ліяшови – від Ліяш (Ілля), Самусьови – від Самусь (Самуїл), Стахвіейкови – Стахвіейко (Стахій, тобто Остап), Кльопкови – від Кльопко (Клеопа).

Часто основою вуличних кличок були пестливі або зменшені іменні форми. Так, кличка Ціпкови походить від одного з варіантів імені Ничипір, Мемкови – від форми імені Дементій.

Бувало, що вуличні прізвиська творилися від жіночих імен, переважно, коли головою сім’ї була вдова або чоловік був приймаком. Ось кілька прикладів: Настусіни – від імені Настя (Анастасія), Оринчини – від Оринка, Грипіни – від Грипа (Агрипина).

Часом місцеві клички походили від жіночих форм, які виникли від імені чоловіків. Якщо дружину Карпа звали в селі Карпіхою, то дітей та нащадків прозивали Карпішини. Від Васіліхи, тобто дружини Васіля, взявся рід Васілішиних тощо.

Цікаво, що форми вуличних кличок надалі є популярними в підляських селах, навіть серед полонізованих молодих жителів. Буває, що люди не можуть точно пояснити, від якого імені утворено прізвисько. Тому й кажуть, що, наприклад, Гейови з’явилися тому, що їхній предок часто вживав вигук «гей!».

Збуч, кінець 30-их років

Чурак чи Чудак?

Іноді вуличну кличку підляшани творять просто від місцевої говіркової форми прізвища. Тому й сім’я з офіційним прізвищем Mazanowski – це в селі Мазануовські, Nowicki – Новіцькі, з характерними для української мови м’якими приголосними «с» і «ц». Часом жителі перекручують прізвища, тому сім’ю з прізвищем Łobuziński прозивають Лобузови, а чоловік, у якого прізвище Czurak, – це в селі… Чудак.

Є у цій групі також образливі форми. Наприклад, позашлюбних синів (а в селі важко приховати схожість дитини з кимось із селян) прозивають прізвищем справжнього батька – звичайно, позаочі.

Кличкою може ставати перекручене ім’я: наприклад, Лідеса утворено від імені Ліда, Ліейка – від Лілія. Колька-Горе – прізвисько музиканта, який дуже любив співати сумні пісні.

У формі кличок підляшани використовують і зовсім інші імена. В одному селі неподалік від Гайнівки хресні батьки охрестили дівчинку Євгенією, однак, приїхавши з церкви, забули це ім’я і сказали батькам, що її звуть Дуня. Тож жінка, охрещена як Євгенія, ціле життя в сільській громаді була Дунею. А чоловіка, який був не надто вродливий, прозвали Гарасімом (як старшого негарного селянина), хоча насправді він звався по-іншому.

«А скуоль ти родом?»

Окрім сімейних відносин, для підляшан важливе було походження – «скуоль ти є?». Оскільки люди женилися переважно у своєму селі, тому часто підкреслювали походження тих, хто потрапив з інших місцевостей. Так виникали цікаві форми, утворені від говіркового варіанту назви села походження. Чоловіка, який був зі Збуча (Zbucz), прозивали Збучлянічиним, чоловік із Дубин (Dubiny) – це був Дубінець, з Моря (Morze) – Мораніця, з Горнова (Hornowo) – Горновець, з присілка Воробїе (офіційно Smolany Sadek) – Воробіей (як підляська форма слова «горобець»). У такий спосіб у селі з’являлися роди: Збучлянічини, Дубінцьови тощо.

Мали місце й дуже перекручені форми – наприклад, жінку з Ракович (Rakowicze) чомусь прозвали Раколупка.

Часто селяни підкреслювали походження в інший спосіб. Нащадків людей, які приїхали з України, в одному селі називали Українцьови, в іншому – Хахлущини.

Кожне підляське село – це особливий тип української говірки. Тому й з’являються клички, які підкреслюють особливості мовлення «чужих». Для прикладу вулична кличка Шомер узялася від способу вимови займенника «що» як «шо».

Від нейтральних до образливихформ

Клички можуть мати нейтральний характер, проте вони найчастіше гумористичні, а буває, що образливі, вульгарні. Їх вживають переважно за відсутності носія, хоча деякі з часом втрачають первісне іронічне значення.

Основою прізвиськ могло бути все, наприклад, професія предка. Коли чоловік був старшиною, то його нащадків прозивали в селі Старшинюковими.

Клички, які виникли від назв різних професій, в дійсності дуже іронічні, наприклад Начальнік – це прізвисько не когось, хто займав високу посаду, а не дуже розумного селянина. Пані Ординатор – кличка санітарки в лікарні.

Підляшани часто звертали увагу на вигляд: наприклад, невисокого чоловіка прозвали (від сорту невеличких яблук) Шнелка, а його діти – це вже були Шнелкови. Повніший, невеличкий чоловік отримав кличку Кутень, згодом його нащадків почали звати по-вуличному – Кутньови.

Важливою була й поведінка. Кличку Жешкі (по-підляському це означає гарячий) отримував чоловік, який першим усе збирав з поля. Халяпа (образливо – рот) – це кличка чоловіка, який говорив багато та не завжди з сенсом.

Буває, що гумористичні або й навіть непристойні клички успадковують діти, які зовсім не винні, що їхній предок був не надто розумний або мав якісь недоліки.

Гайнівка, злам 1920-30 років

Клички та одноразові події

Народ дуже любить насміхатися з інших, що дуже помітно у вуличних прізвиськах. Буває, що основою клички може стати якась одна подія. Ось як старший підляшанин пояснює, чому одну сім’ю в селі звали Боговими: «Як ходів до школи, учитель каже „Бога ніхто не бачив”. А Ґриша каже: „Я бачив”. „А де?”. „У Семена на в’язові”. „А якій той Бог?”. „Рожови”. І всьо, тепер їх звут Богови».

Або пояснення іншої клички – Бощови: «Наварилі чирвоного борщу, і вуон говорит: „Алє гожи борщ”. І по дісь день Борщови осталісь». А прізвисько Буслови з’явилося, бо «зганялі бусли, коб гніздо в їх робілі».

Таких прикладів можна наводити багато. Кличка старшого чоловіка Діедко, здавалося б, зовсім нейтральна. Однак, як згадують літні підляшани, вона виникла від того, що внук часто повторював дідусеві: «Діедку, я вас хутко догодую».

Клички – дуже мінлива група. Буває так, що одну людину селяни прозивають, використовуючи різні форми, однак усі прізвиська пропадають після смерті носія. Однак часто кличку переймають діти, згодом онуки й правнуки, які вже й не завжди знають, чому їх так прозвали. Так, первісно гумористичні або образливі прізвиська стають нейтральними родовими окресленнями цілих сімей. Як приклад можна навести вуличну кличку Книшови: старіші люди розповідають, як колись один бідний підляшанин обдурив дівчину, що коли вийде за нього заміж, буде їсти тільки «книшикі». Усе, звичайно, виявилося неправдою. Проте кличка залишилася для наступних поколінь.

***

Надалі в селах сьогоднішнього Гайнівського повіту вуличні прізвиська є основним способом називання людей. Деякі з’являються та зразу пропадають, інші переходять на дітей і внуків. Родові прізвиська, утворені від імен предків, зберігають нейтральний характер. Проте, ті форми, які виникли від загальних назв, мають найчастіше гумористичний, іронічний, а часто й образливий характер. Деякі прізвища можуть викликати обурення, однак вони показують спосіб мислення підляського народу, його почуття гумору, іронічне ставлення до дійсності та односельчан.

Хоча система вуличних прізвиськ не пропадає так швидко, як сама говірка, все ж великий вплив на неї має польська мова, медіа й масова культура. Популярні фільми, мультики й телевізійні передачі породжують прізвиська, не дуже характерні для підляського села. Часто, однак, польська мова використовується в ситуаціях, коли селяни хочуть підкреслити іронічне ставлення до когось. Незважаючи на полонізацію, широке вживання старих, закоренілих прізвиськ, а також поява нових форм свідчать про те, що неофіційні найменування ще довго будуть популярними серед жителів підляських сіл.

Матеріал Наше слово

  • 10
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *