Балтійсько-Чорноморський канал Мостицького.

ПроСВІТ, Культура
12/02/2020, Leave a comment

Урядовий портал “Голос України” звернув увагу на можливості раціонального використання каналів для боротьби з обмелінням Шацьких озер і при нагоді згадав проект міжнародного значення за яким Світязь мав би стати місцем через яке проходили б вантажні морські кораблі.

Президент Ігнаци Мостицький в Піщі

В червні 1929-го Волинське воєводство відвідав третій президент Польщі, який керював країною в 1926—1939 роках, Ігнаци Мостицький. В останній день перебування у Волинському воєводстві, 23 червня 1929-го, після сніданку в родини Гутовських у селі Піща (сучасного Шацького району), президент, як написав у 27-му номері за 1929 рік тижневик «Przeglad Wolynski», «відбув на озеро Світязь, до місця, де споруджується канал, що з’єднає басейни Прип’яті й Бугу, утворивши водний шлях з Балтійського до Чорного моря... Віктор Гутовський, голова водного товариства, попросив Мосціцького надати згоду на присвоєння цьому каналу імені президента. Той погодився, після чого, детально ознайомившись зі станом робіт, щиро розпрощався на кордоні воєводства з представниками влади на чолі з воєводою Генриком Юзевським, покинув Волинь, відбуваючи до Варшави».
Проект утворення водного шляху з Балтійського у Чорне море має досить претензійний вигляд. Він мав стати однією з найбільших регіональних інвестицій Другої Речі Посполитої. В 1925 році в регіоні побувала двадцятиособова делегація представників зацікавлених країн, яка розглянула можливість будівництва на основі Дніпровсько-Бузького каналу міжнародного водного шляху, яким могли би проходити морські кораблі. В ХХІ столітті вона відродилась в ідеї будівництва водного шляху Е-40.

Фінансувати будівництво каналу на третину мала акціонерна спілка, решта з  самоврядування і державного бюджету.  До спілки входило 5 тисяч акціонерів. Будівництво Каналу Мостицького почалося в 1929 році. Преса розповідала, що він є чудом техніки. Канал навіть встиг з’явитися на картах.

Проти будівництва виступили власники рибних господарств. Вони за потребували великих компенсацій у випадку, якщо канал понизить рівень води. На заваді стали технічні проблеми і складнощі у профілі та геології траси. В книзі Ігоря Неверлі «Памятка з целюлози» стверджується, що «поліський воєвода», якого автор зробив ініціатором будівництва, натрапив на граніт, що значно збільшувало кошти споруди.   Трапляється також інформація про те, що робітники не завершили будівництво оскільки їм не виплачували заробітну платню. Як би не було, а через кілька років робіт інтерес до каналу інвестори справді втратили. Світова економічна криза поховала амбітні плани будівництва штучної водної артерії.

Земляні роботи на Каналі Мостицького. 1929 рік.

Канал почали будувати поблизу хутора села Орхово Ритець. Він поєднав Буг з озером Ритець. Канал планували прокласти до Пулемецького озера. Далі водний шлях мав пролягти до Світязя, а вже з нього через озеро Линовець каналами до Прип’яті. 

Перші сто метрів каналу викладені бетонними плитами і мають досить презентаційний вигляд. Нині канал не експлуатується, перебуває в занедбаному стані. У часи повеней і паводків канал наповнений водою, яка стікає у Буг, але переважно його ложе сухе. Більша частина каналу слугує державним кордоном між Україною і Білоруссю. В 2013 році керівники прикордонних відомств Білорусі і України підписали окрему Угоду про точку стику державних кордонів. Місте, де канал з з’єднується з рікою Буг стикаються кордони Білорусі, Польщі і України. 

За матеріалом Голос

  • 3
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *