Баяты б нашою говоркою поліскою (ВІДЕО)

Віктор Місіюк, Культура
19/11/2021, Leave a comment

Новий вірш Олексія Диковицького про віру в те, що завтрашній день він буде продовженням вчорашнього. Прихід світанку, весни може стримати тільки вселенська катастрофа. Але поки світ тримається на певних законах здобутки духа минулих поколінь проростають в нащадках з силою молодого зерна.

Баяты б нашою говоркою поліскою,
Свободно, лэгко, бэз ныякого сорому…
От жэ трэнд коб любыты шчо блызкэе,
Разом роскрутымо і зовсім скоро мы!
З всмішкою світлою, жартом і радостю,
Баятымэм по-своёму, шчэбэтатымэм,
І нэ будэ гэто, як тэпэр, знаком старості,
Алэ гонором за мылу мову татову.
Вэрнутса до нас воны родный, нашыйі,
Бабулі словы, мудрыйі байкы діда,
І нэ будэ ныкому дывно чы страшно,
По-нашому заговорыты з сусідом.
Заговорымо, алэ й пісню заспываемо,
Колышню, да шчэ напышэмо новыйі,
Шчо з нашого нэ зналы – взнаемо,
Шчо забулыса – швыдко вспомнымо.
На світі гэтому як тулькы нэ говорать…
Добрэ! Чому ж чужых языкув нэ знаты?
Алэ свою власну мову згубыты гэто горэ,
Гэто як нэ знаты роду і як жыты бэз хаты.
Алэ вжэ будытса слово нашэ, встае,
Потыху оньдэ місцэ налэжнэ займае…
А нам, полэшукы, час шануваты свое,
Бо бэз свойого мы хто? Ныма нас, нымае!

Залишити відповідь