Берестейське барило

Віктор Місіюк, Культура
17/09/2021, 1 Comment

Однією з найцікавіших археологічних нахідок в раскопі давнього Берестя була соснова баклага, яку також можна було б назвати барильцем. В письмових пам’ятках місто більше відоме не малими, а великим бондарними виробами. Українське барило має латинське коріння. В середньолатинський мові barilla, barillus означало бочку. Нині весь світ міряє нафту у барелях – бочках назва яких має те саме походження. В Бересті, як і кожному значному економічному центрі існували бочки характерного об’єму.

До доби стандартизації мозаїка мір довжини, ваги і об’єму була нормою європейською цивілізації. Одна з причин в тому, що давні міри були похідні від розмірів людського тіла, його кінцівок, які у різніх частинах Європи дещо різні. Друга причина – локальність традиційної культури і, навіть, елітарної культури, пов’язана з традиціями місцевих технологій.

В польський мові визначити з яким містом (Берестєм, куявським Бжесцем, малопольським Бжеском) пов’язаний прикметник brzeski. Тим більше, що у останньому справді була власна система мір. Тому наводити згадки про берестейськи бочки легше на прикладах з давніх кириличних пам’яток XVI-XVII століть.

В 1513 році Іван Сопіга встановив для міщан своєго міста Коденя стандартні податки. З кожної волоки мали платити 16 грошей і корець овса берестейської міри. В описанні Берестейського староства 1566 року Дмитра Сопіги основою виміру жита є також бочка берестейської міри: “А жито тимъ всимъ реместникомъ мает бити давано в мѣру берестейскую , коли сухимъ житомъ , — бочку под стрихъ , а коли сиримъ , бочку верхомъ“. В скарзі Аполонії Коптевої з 1577 бочки берестейської міри згадані більше десятка разів. Ярослав Солтан фундатор Вовчинської церкви в 1586 році серед іншого згадує щорічні десять бочок жита берестейської міри. Зузанна Кореневська в 1629 році скаржилась на те, що з клуні в неї вкрали шість бочок берестейської міри.  Відомо також що в цінах 1631 жито продавали “меры Берестейское , рахуючы водгугъ теперешнего торгу бочку по копъ чотыры и по грошей тридцати и по два”.

Але бочками берестейські міри не обмежувались.  Знавець економічної історії Берестещини історик Митрофан Довнар-Запольський згадував, що з кожного лезива платили податку по 2 ручки меду або по пів ведра берестейської міри. В багатьох працях згадується про берестейський аршин. В Люблині в 1504 році Левко Боговитинович отримав привілей на заснування Левкова. В документі серед іншого зустрічаємо міру “въ воршын берестейский”. Справа в тому, що значні торгівельні міста мали не одну міру, а систему до якої входили одночасно міри довжини, об’єму і маси.

Берестейські міри були нормативними на території давньої Берестейської землі – в Підляському і західній частині Берестейського воєводства. До прикладу Гданський лашт з Підляського воєводства в середньому складався з 25 бочок берестейської міри. Берестейські міри входила до числа найбільш вживаних регіональних систем вимірювання, таких як краківські і віленські міри. При тому дослі дослідники не звернули на них належної уваги, не зробили знання про них енциклопедичним. Знавець економіки Підляського воєводства Аліна Вавжинчик писала про те, що зігдно з рішенням сейму 1547 року соляна бочка берестейської міри рівнялась 4-м краківським корцям, або половині півбочкової віленської міри. Якщо інформація дослідниці доклада, то оскільки краківський гарнець складався з 14 гарнців об’ємом 3,844 літри, берестейська бочка мала бути рівною 215,264 літрам.  Цікаво, що сучасні стандартні металеві бочкі, які  виробляють згідно так званим Державний стандарт 13950-91 мають об’єм 216,5 літрів. Звичайно, історичне берестейське барило було дерев’яним і внутрішній об’єм залежав од зручності його перевезення. Вимоги, як бачимо, з часом змінилися незначно. 

1 thought on “Берестейське барило”

Залишити відповідь