Берестейський журналіст “за” надання традиційній назві статусу офіційної

В лютому 2018 року берестейський журналіст Єгор Розенков опублікував розвідку “Про виникнення топонімічної пари Берестье/Брест” присвячену традиційній назві обласного центру. Матеріал написано як реакцію на книгу проф.Анатолія Гладищука “Берестейський замок. Русь”.

Тема для міста є резонансною. В 2017 році ініціативна група збирала підписи під електронним зверненням з проханням змінити повернути місту традиційну назву. Ініціатори  допустилися помилки невірно передавши звучання назви в тексті заяви, що разом із низькою громадською інтернет-активністю більшості жителів міста не дозволило зібрати необхідну кількість голосів. 

Повернення історичних назв населеним пунктам поширена з’ява в Україні. І сам процес має відповідну правову базу. Пов’язан він зі сприянням на державному рівні ініціативам місцевого населення в справі подолання негативних наслідків колоніальної політики різних часів.

Ось які аргументи висловив Єгор Розенков в справі надання офіційного статуса традиційній назві найбільшого міста Берестейської землі:

“В середині XIX століття відомий білоруський етнограф Павло Шпилевський помістив у своїй книзі «Подорож по Поліссю і Білоруському краю» (мова про одноіменну статтю в часописі “Соврємєннік” – ред.ПроСВІТ) нібито записану ним легенду про виникнення назви міста Берестя:

«Бересть, древнє місто, свого часу славне було в Західній Русі. Початок його відноситься до вельми віддаленого язичницького часу. Народний переказ говорить, що колись, дуже-дуже давно, якийсь багатий купець (гість), не маючи можливості пробратися через в’язкі болота з величезною кількістю всякого товару, зрубав греблю з березових дерев, завалив саме болото берестой, або берестью (березова кора), і таким чином проклав собі шлях (битий, твердий). В пам’ять свого спасіння з цих боліт проїжджий гість побудував капище і там приніс жертву своєму поганському (язичницькому) богу Велесу. А саме місце в спогад зрубаної з берести греблі назвав він Берестенем, Берестьем, з чого згодом з’явився Бересть».

Легенда ця була придумана етнографом і написана, як то кажуть, на коліні – відразу. Жоден з берестян не міг би розповісти вченому таку версію походження міста, тому що:
1. Березові гаї не ростуть у місця злиття Бугу та Мухавця – там, де придуманий етнографом купець пробирався всередину невідомого болота з величезною кількістю товару і нібито рубав березові дерева, вистілая ними свій шлях для здійснення якоїсь йому одному відомою мети. Напевно, віз заморські речі на продаж язичницького духу болотянику і його подругам кікіморам.
2. Березову кору тяжко одділити від стовбура свежесрубленнной берези. Придуманий Шпилевським іноземний купець витратив би більшу частину календарного року, займаючись цією вкрай важкою і невдячною справою: відокремлювати майже невідокремлювальне і завалювати все болото тонкої (!) берестой, перетворюючи хитку водну поверхню в тверду (!) дорогу, по якій сподівався провезти свій товар.

Білоруський етнограф та історик Адам Кіркор, розуміючи помилку свого колеги Павла Шпилевського, в третьому томі «Живописної Росії», виданому в 1882 році і присвяченому литовському і білоруському Поліссю, згадує вже видозмінену легенду про виникнення міста:

«Заснування Берестя відноситься до глибокої давнини. Легенда розповідає, що якийсь багатий і знатний вельможа проїжджав цією дорогою серед непрохідних боліт, порослих берестом. Поїзд загруз в болоті; тоді довелося виривати берест і настилати дорогу, і, коли дісталися до берега річки, вельможа велів побудувати тут церкву і назвати це місце Берестом».Результат пошуку зображень за запитом "памятник тысячелетия Бресту"

Йому вторять і два польських дослідника з білоруськими коренями Міхал Балинський і Тимотеуш Липинський в своїй монументальній праці «Давня Польща з точки зору історичного, географічного і статистичного», що вийшов в 1886 році  (вперше книга була опублікована в 1843 році і стала джерелом чисельних праць на тему міста, в т.ч. статті П.Шпилевського – ред. ПроСВІТ) у Варшаві:

«Місцевий народний переказ назву Бересть виводить з такої легенди. У колишні століття якийсь купець, долаючи тут великі болота, зарослі вязом – берестом, загруз так, що для того, щоб вибратися, повинен був настелити дорогу бервами зрубаного в’яза – береста. Вибравшись з тої трясовини, в подяку Богу збудував на краю цього гаю церкву і таким чином дав початок поселенню, названому слов’янським людом Берестьем або Берестом».

Розуміючи, що берези не ростуть в місці, де знаходилося стародавнє місто Берестя, етнографи відкидають з фантазійної легенди Павла Шпилевського дане дерево і замінюють його на берест – рід дерев сімейства в’язових з масивної розлогою кроною, які ростуть по берегах Бугу і Муховця донині. На мій погляд, на підтвердження цієї версії свідчить і утворений від слова берест, а не береста катойконім берестьяне з «Повісті минулих літ»:

«[У літо 6605 (1097)]. Ярослав же бежа на Ляхы, и приде Берестью, а Давид заим Сутеска и Червен, приде внезапу, и зая Володимерце, а Мстислав затворися в граде с засадою, иже беша у нього Берестьяне, Пиняне, Выгошевци».

Критично до версії Шпилевського відноситься і краєзнавець Анатолій Гладищук, вбачаючи в ньому лінгвістичні прогалини вченого:

«Швидше за все, мова йде про плутанину в словах, коли одне з них схоже на слух з іншим, і, відповідно, сприймається по-іншому. Етнограф хоча і викладав словесність у Варшавському повітовому училищі, поляком не був і, записуючи ту саму легенду, за співзвучністю цілком міг допустити словниково-лінгвістичну помилку. Справа в тому, що польське слово brzost – берест – можна відшукати тільки в спеціальних або розширених польських словниках, де, як правило, воно сусідствує з іншим, схожим за написанням, словом brzoza, прописаним у всіх без винятку польських довідниках. Ця обставина і могла стати причиною відомої плутанини в назві абсолютно різних дерев: в’яза-береста з березою, помилково віднесеною потім Шпилевським до назви нашого міста. Наслідком тієї помилки стало народження версії, що не підтвердженою ні очевидними фактами, ні логікою, тим не менше вона “пустила коріння”, на неї почали посилатися, її підтримували, про неї пишуть до сих пір”. 

Історія про купця, який мостив болото берестой абсолютно необгрунтована – в цьому я переконаний. Однак, на мій погляд, автори відкидаючи очевидну дурість, не відкидають дурість не очевидну: факт існування придуманого Павлом Шпилевським купця. Купці в усі часи відрізнялися здоровим, тверезим мисленням: вони знають як схитрувати (дешевше купити, дорожче продати) і розуміють, що будь-яка дорога за товаром пов’язана з ризиком. У давні часи, як і сьогодні, на шляху їх підстерігали лихі люди – розбійники, які нападали на них в лісах і на дорогах – забирали товар і гроші, а самих купців і їх супутників вбивали. Жоден купець, везучи “величезну кількість всякого товару” не став би надмірно ризикувати: лізти з ним в топке болото, багато днів поспіль рубати дерева, приваблюючі звуком сокир і димом вогнищ (на яких він готував їжу собі і своїм супутникам) розбійників, стелити собі дорогу нестійкою легкої корою, якщо згубне місце завжди можна тихо обійти, щоб не загинути самому і не втратити свій товар. Однак після того, як купець ледь не загинув в болоті, він знову робить дивний вчинок: зупиняється, створює капище і для чогось засновує місто, витрачаючи на це свій дорогоцінний час, який коштує грошей: чим швидше з’їздиш за товаром і швидше повернешся, тим менше грошових втрат і більше прибутку. Напевно всій цій історії не було і просто не могло бути: при транспортуванні товарів по даному регіону, що знаходиться на перехресті торгових шляхів Західної Європи і Близького Сходу, іноземні купці часто користувалися річковим транзитом по водному шляху від Балтійського до Чорного морів. Один з цих торгових шляхів по річці Західний Буг вів в Прибалтику і Західну Європу, а інший по річках Мухавец, Прип’ять і Дніпро – до Причорномор’я і на Близький Схід. Саме з цієї вигідною у всіх сенсах причини древній Бересть було засновано на мисі, утвореному правим берегом річки Західний Буг і лівим рукавом річки Мухавец.

Моя гіпотеза про те, що укріплене Берестя заснували купці, коли робили свої зупинки для безпечного відпочинку, обміну новинами та перепродажу товару колегам, що йде по водній гладі іншого торгового шляху, представляється історично найбільш правдоподібною.

Що ж стосується трансформації назви Берестя в Брест, сталося це після переходу Берестейського повіту зі складу Великого князівства Литовського до складу Королівства Польського відповідно до Люблінської унії 1569 року. Справа в тому, що старобеларуска (т.зв. руська) мова відрізняється від польської повноголоссям, в той час як польська виділяється редукцією голосних – неполноголоссям: -оро-, -ере-, -зло-, -еле- та ін. – – в старобеларуском і скорочені форми -ро-, -ре-, -ло-, -ле- – в польські  мові. Наприклад, ко-ОРО-ль – k-ró-l (к-РУ-ль), м-ОЛО-ко – m-le-ko (м-ЛЕ-ко) і т.і..

Лінгвістичне підгрунтя цього призводить Анатолій Гладищук в книзі «Замок Берестейський»: «Споконвічні східнослов’янські назви на цій території Побужжя потроху отримали нові форми написання і вимови. Так, Б-ЕРЕ-зовка стала називатися Б-ЖО-зувка, а Б-ЕРЕ-стье спочатку називалося Б-ЖЕ-стье, а потім – в короткій формі – Б-ЖЕ-сть. У Російській імперії польське написання Бжесть було механічно переведено на російську мову – Брест. Так Берестя втратило своє первинне ім’я і стало жити під ім’ям Брест».

Хотілося б доповнити слова краєзнавця: останнє перейменування міста відбулося в XIX столітті під впливом моди на все французьке, що панувала в Російській імперії: місто отримало назву Брест на манер однойменного французького порту, розташованого в Бретані.

Далі вчений зазначає цікавий факт: «Напередодні Першої світової війни в Сенаті Російської імперії розглядалося клопотання про повернення місту давньої назви. Однак в пору лихоліть було не до цього, і місто так і не відновило свою початкову історичну назву».

Було б чудово повернути історичну назву місту –  Бересть – до святкування його офіційного тисячоліття, відійшовши від нинішнього русизму Брест, який прийшов через полонізм Бжесть. І тоді багатьом берестянам і гостям міста стане, нарешті, зрозумілим походження назви поселення, що виникло від оточеного розлогими деревами береста, які росли по берегах впадання двох великих річок – Бугу і Мухавця. Річки давали жителям воду, а дерева вкривали городян від сонця, вітрів і снігів, приховували Бересть від очей ворога. Це потужне дерево – берест – варто було б позначити й на нинішньому гербі нашого давнього міста, поряд з луком і стрілою”.

Наостанок зазначимо що в першій половині ХХ століття традиційна назва міста, Бересть, певний час була як єдиною, так і другою офіційною назвою, поряд з польським і німецьким варіантами. Сталося це завдяки ініціативам берестейських міщан, твердій історичній пам’яті місцевого населення і активності національного руху. 

  • 16
    Поширили:

5 thoughts on “Берестейський журналіст “за” надання традиційній назві статусу офіційної”

  1. Егор Розенков сказав:

    Вы с чего взяли, что я журналист? Я не брестский журналист. И не журналист вовсе уже как более чем десять лет. А если вы считаете, что я журналист, то расскажите, в каком издании я работаю, а то я не в курсе. Вы бы хоть связались и уточнили, а не публиковали домыслы. Журналисты должны проверять информацию перед публикацией, а вы этого не делаете, что демонстрирует ваш профессиональный уровень.
    Прошу прощения, что написал по-русски — письменным украинским свободно не владею.

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Половина Берестя вас знає як автора “БК”. Чи не так?

      1. Егор Розенков сказав:

        Не так, уважаемый Виктор. К журналистике я не имею отношения более десяти лет. Если быть точным, все 12. Вы бы ещё написали, что я детсадовец, школьник или студент, потому что когда-то ходил в детский сад, школу и университет. Если уж быть откровенным, то 99,99% брестчан вообще не знают, кто я такой, поэтому не придумывайте, пожалуйста, про половину города. Для меня этот вопрос, конечно же, не является принципиальным, но, думаю, что Вам следует проверять актуальность информации перед публикацией.
        Прощу прощения, если чем-либо задел, данная ситуация удивила.

        С уважением

        1. Віктор Місіюк сказав:

          Якщо щось не так, то вибачаюсь за команду “ПроСВІТ”. Думаю, читачам важлива позиція, а не особисте життя автора.

          Матеріал добрий. Є в Бересті люди, які до традиції ставляться зневажливо, але є ті, хто вихований по іншому. Хай комусь така праця виглядає сизифовою. “А ми той камінь все вгору та вгору”! – як писав наш геній Остап Лапський.

  2. Ек казав киногерой Штирлиц, запомынайиця последня фраза:
    “Наостанок зазначимо що в першій половині ХХ століття традиційна назва міста, Бересть, певний час була як єдиною, так і другою офіційною назвою, поряд з польським і німецьким варіантами.”

    Исходя из отзывов, как когдатошний полупостоянный подписчик БК, бывавший не раз в редакции и даже побывавший на сборах с Михал Михалычем Янчуком (топографом или/и журналистом для читателей БК), делаю вывод, что не Брест имеет место быть (уже в новом тысячелетии). За статью и отзывы отдельное спасибо.

    З павагай да неабыякавых

Залишити відповідь до Егор Розенков Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 thoughts on “Берестейський журналіст “за” надання традиційній назві статусу офіційної”

  1. Егор Розенков сказав:

    Вы с чего взяли, что я журналист? Я не брестский журналист. И не журналист вовсе уже как более чем десять лет. А если вы считаете, что я журналист, то расскажите, в каком издании я работаю, а то я не в курсе. Вы бы хоть связались и уточнили, а не публиковали домыслы. Журналисты должны проверять информацию перед публикацией, а вы этого не делаете, что демонстрирует ваш профессиональный уровень.
    Прошу прощения, что написал по-русски — письменным украинским свободно не владею.

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Половина Берестя вас знає як автора “БК”. Чи не так?

      1. Егор Розенков сказав:

        Не так, уважаемый Виктор. К журналистике я не имею отношения более десяти лет. Если быть точным, все 12. Вы бы ещё написали, что я детсадовец, школьник или студент, потому что когда-то ходил в детский сад, школу и университет. Если уж быть откровенным, то 99,99% брестчан вообще не знают, кто я такой, поэтому не придумывайте, пожалуйста, про половину города. Для меня этот вопрос, конечно же, не является принципиальным, но, думаю, что Вам следует проверять актуальность информации перед публикацией.
        Прощу прощения, если чем-либо задел, данная ситуация удивила.

        С уважением

        1. Віктор Місіюк сказав:

          Якщо щось не так, то вибачаюсь за команду “ПроСВІТ”. Думаю, читачам важлива позиція, а не особисте життя автора.

          Матеріал добрий. Є в Бересті люди, які до традиції ставляться зневажливо, але є ті, хто вихований по іншому. Хай комусь така праця виглядає сизифовою. “А ми той камінь все вгору та вгору”! – як писав наш геній Остап Лапський.

  2. Ек казав киногерой Штирлиц, запомынайиця последня фраза:
    “Наостанок зазначимо що в першій половині ХХ століття традиційна назва міста, Бересть, певний час була як єдиною, так і другою офіційною назвою, поряд з польським і німецьким варіантами.”

    Исходя из отзывов, как когдатошний полупостоянный подписчик БК, бывавший не раз в редакции и даже побывавший на сборах с Михал Михалычем Янчуком (топографом или/и журналистом для читателей БК), делаю вывод, что не Брест имеет место быть (уже в новом тысячелетии). За статью и отзывы отдельное спасибо.

    З павагай да неабыякавых

Залишити відповідь до Егор Розенков Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *