Берестейський снем

Віктор Місіюк, Культура
25/12/2021, 2 коментарі

Протягом історії Бересть неодноразово ставав місцем в якому відбувалися важливі дипломатичні події. В 1097 році в Любечі в присутності великого князя Святополка ІІ руські князі домовилися , що “кождо да держить отчину свою”. Проти порушника миру мали виступити всі учасники договору. Але мир протримався недовго. За сприянням великого князя князь Давид Ігоревич гвалтом осліпив князя Василька Ростиславича. Обурені Рюриковичі вимагали щоб великий князь покарав винуватця. Оскільки останній звернувся за допомогою до Владислава Германа з метою забезпечити нейтралитет останнього Святополк ІІ запросив польського правителя до Берестя. Берестейський снем почався 20 лютого 1099 року. В літописі згадані події описані так:

“Святополку же обѣщавшюся прогнати Давыда, поиде к Берестью к Ляхом. Се слышавъ Давыдъ, иде в Ляхы к Володиславу, ища помощи. Ляхове же обѣщашася ему помагати, и взяша у него злата 50 гривен, рекуще ему: «Поиди с нами Берестью, яко се вабит ны Святополкъ на снем, и ту умирим тя с Святополком». И послушавъ ихъ Давыдъ, иде Берестью с Володиславом. И ста Святополкъ в градѣ, а ляхове на Бугу, и сослася рѣчьми Святополкъ с ляхы, и вдасть дары великы на Давыда. И рече Володиславъ Давыдови: «Не послушаеть мене Святополкъ, да иди опять». И приде Давыдъ Володимерю, и Святополкъ, свѣтъ створи с ляхы, поиде к Пиньску послав по вое”.

Князь Святополк ІІ на Любецькому сенмі

Найчастіше приклади руських снемів наводять згадуючи правління великого князя Святополка-Михайла. Причина не тільки в тому, що при ньому був проведений відомий Любецький снем, але й в тому, що за часів його правління сойми були помітним, регуляторним елементом політичного життя. Про ті часи дослідники кажуть як про пік міжусобної боротьби. Але він був насичений не тільки війнами, але й спробами мирного вирішення внутрішніх конфліктів. Фактично за Святополка ІІ зникає керівна, панівна роль великого князя. Він сприймається як перший серед рівних. Через те, що великий князь постійно звертався до віча, проводив сойми його можна було б назвати прихильником дипломатії. Зрештою така позиція свідчить не тільки про особисті риси правителя, але й про ту роль, яка на той момент йому відводилась. Перемовини абсолютно не означали відмову від війн чи підступності.

Великий князь Святополк-Михайло ІІ

Цікаво, що сам термін снем в літописах з’являється в літописах в середині ХІІ століття. Як термін, так і форма мають питоме руське коріння. В корені слова читається головна форма дипломатичних зносин. Він утворений від прийменника *sъn («зі») і дієслова *jьmǫ (1 особи однини «йняти», «брати»). Прасов’янське *sъnьmъ (съньмъ) в часи Руси на письмі передавалось як снем. В пізніших текстах зустрічаються форми соемъ, съемъ, соймъ, суемъ, суймъ. Семантично близькими словами є сонм, сонмище, сонмица, соимать, соймувати, сеймувати. В чеський мові закріпилося sněm, в польський sejm, литовський seimas, латиський saeima. Питомою східнослов’янською, українською формою є сойм. Буквально означає збір, збори, зібрання, з’їзд, перемовини. В часи русі дієслів збиратись, зноситись, перемовлятись, спілкуватись, а навіть з’єднуватись, брати шлюб передавалось за допомогою дієслова сънастася, снястася, снящася, снявшася, соиметася. Зміст згаданих дієслів близький використаному літописцем описанню ходу перемовин, в яких великий князь сослася з польським монархом.

князь Владислав І Герман

Термін снем досить швидко перестав бути лише синонімом зібрання, збору, а отримав, за висловом Георгія Тельберга, “значення технічного виразу”. Ним називається тільки зібрання князів. Отже присутність монарха є обов’язковою. Хоча, натурально, участь в них брали і духовенство, і дружина. Зібрання дружинників для розрізнення носило назву думи, а інших верств – віче. Не кожен з’їзд князів мав назву снему, а тільки ті, що мали політико-юридичний характер. Військові наради, родинні церемонії такими не були. Якщо на менш формальних, значних зібраннях представництво членів князів могло сягати десятків, то снеми обмежувалась декількома правителями. При тому, правитель представляв не тільки себе, але й пов’язану з ним “молодшу братію”, усіх підлеглих, залежних князів. На снемах часто бували присутні найближчі однодумці князя так звані “брати”, васали – “сини”, члени військової ради – “думці”, духовенство. На снемі в Бересті Святополк представляв позицію більшості Рюриковичів. Особливістю руських снемів було те, що їх учасниками часто ставали половецькі і польські правителі. Станислав Закшевський звертає увагу на те, що Берестейський снем 1099 року був русько-польським. Метою снемів було встановлення “ряду”, “миру”, що супроводжувалось цілуванням хреста. Коли ж доводилось дійти до згоди таке зібрання закінчувалось присягою – “ротою”. Третя необхідна складова проведення снемів – рівноправ’я учасників, що зовнішньо проявляється у відсутності односторонніх поклонів, чи таких же подарунків. Ні бенкетування, ні дружньої атмосфери їх проведення не передбачало.

З огляду на значення для історії всієї Руси снем 1099 року не входить до п’ятірки найбільш значних. Берестейський снем був типовою і, одночасно, непересічною подією того часу. Він мав проходити відповідно до статусу його учасників, включно із присутністю вельмож, відповідної кількості війська, створення необхідних побутових умов. Берестейський снем був прикладом парламентаризму, дипломатії, міжнародної кооперації. В є доброю ілюстрацією особливостей регіональної політичної культури, які неодноразово мали місце в минулому. В них корениться можливість проведення спільних міждержавних соймів, які сприяли створенню Річі Посполитої. Навіть парламентську кризу, викликану правом ліберум вето, можна шукати в характері давніх снемів, в умовному характері їх рішень. Можна тільки пошкодувати, що пам’ять про Берестейський снем 1099 року, великого князя Святополка ІІ поки не представлена в публічному просторі.

 

 

2 thoughts on “Берестейський снем”

Залишити відповідь