Берестейські друкарні. Загадкова книга

Віктор Місіюк, Культура
15/09/2021, Leave a comment

Вважається, що діяльність протестантських типографій в Бересті було поновлено в 1556 році. 6 січня 1556 року пруський герцог Альбрехт повідомляв, що князь Миколай Радивил Чорний вислав до Берестя своїх міністрів, так в ті часи називали кальвіністське духовенство, з метою перекласти деякі книги польською мовою. Отже якби там не була налагоджена справа видання переклад можна було робити у Вільно. В червні берестейський староста попросив у Альбрехта на три роки звільнити з Яна Малецького від його зобов’язань і пустити до Берестя. 25 червня 1556 року герцог погодився на його виїзд. Але Бересть не став центром лютеранства, і діяльність другої берестейської друкарні запам’яталася іншим виданням. Про нього більше знаємо з контексту. До того ж, більшість авторів, які досліджували видавецьку діяльність в Бересті не згадують про згадану друкарню і її власника.

Ян Сандецький народився в Новому Сончі. В 1534-38 був друкарем в Познані. В 1536 році преселився до Прусії. В Прусії Сандецький прийняв прізвище Малецький сподіваючись добитися шляхетства і став підписувати латинською мовою як Ioannes Maletius Sandecensis. В Елку Ян Малецький збудував протестантський збір, тамже в 1546 році заснував першу польську гімназію. В 1551 році заснував власну друкарню. В його видавництві були опубліковані перекладені з чеської Катехізис (1546), Новий Заповіт (1552), великий катехізис Мартина Лютера (1558). Відомо, що видавець в певному моменті був опонентом Яна Секлюциана. Можливо саме критичне ставлення до догматизму робило з нього людину, на яку покладали великі надії протестанти Великого князівства литовського.

27 липня 1557 року герцог Альбрехт написав критичний лист до Малецького що на той час був в Елку, в якому нагадував, що дав дозвіл на функціонування друкарні з умовою що він не буде друкувати нічого проти “чистої віри”, а він ту умову порушив і взявся друкувати Петра з Гоньондза. Правитель запотребував негайно вислати тексти йому, а також нікому більше її не роздавати. Монарх також наказав видавцю що він сам особисто думає про зміст книги і заборонив друкувати будь що без його згоди. Пізніше, коли герцог Альбрехт пруський дізнався про книгу “Contra divinitatem D. N. Jesu Christi”, він запотребував, щоб Ян Малецький знищив її. Видавцю також було заборонено друкувати в майбутньому. Герцог наказав йому повернутись до Прусії. 17 травня 1558 року Ян Малецький залишив Бересть і продав свою друкарню одному з кенигсберзьких друкарів, судячи з усього Даубманну. Останній 19 червня отримав титул друкаря Альбертини. Новий власник опублікував в наступні роки більше 240 позицій.

Лікар Мігель Сервет

Життя протестантського проповідника Петра Гонезія дуже нагадує випробування які випали на долю іспанського лікаря, гуманіста Мігеля Сервета, який вирішив вступити в дискусію щодо людської природи Христа і, як відомо, за наказом Жана Кальвіна був публічно спалений на вогенщі. Як і його попередник Петро з Гоньондза рішучо виступав проти догмату Трійці і божественності Христа. В квітні 1556 року спільний синод кальвіністів і чеських братів в Пинчові вже засудив латинське видання книги Петра Гоньондза “написане проти Пана Христа”. Рішенням пінчовського синоду автор був проклят, виключений з кальвіністської церкви за аріанські погляди. Учасники синоду також вислали представників, які мали вибачитись перед краківським біскупом.  Книга мала називатись “De Filio Dei, homine Christo Jesu” тобто “Про Сина Божого, людину Ісуса Христа”. Видання не була великого об’єму чи мистецького виконання. Але реакція на неї була вельми широка. На неї реагували і Меланхтон Віттенберзький і Кальвин Женевський. В полеміку з публікацією вступив Станислав Ожеховський. Перший місяці після видання книга ще була доступна. Відомо що в кінці липня князь Радивил подарував книгу Георгію Сабінусу – зятю Меланхтона. Про знищення книги відомо з листів Меланхтона написаних в кінці вересня того ж року. Знищити наклад наказав особисто людина завдяки якій твір був опублікований – князь Миколай Радивил Чорний. Костянтин Коноплянко пише, що наклад знищив князь Радивил, але один примірник вислав Меланхтону. Відомо що після публікації “Про Сина Божого, людину Ісуса Христа” її автор особисто їздив до Меланхтона для дискусії по згаданих питаннях. Віттенберзький богослов навіть написав критику на згаданий твір і попередив протестанів Великого князівства литовського про загрози, які несе її зміст. Книга вважається головним твором Петра з Гоньондза. Одночасно вона є абсолютною бібліографічною рідкістю. Відомі лише її назва і короткі згадки. Щоб уникнути суду інквізиції Петро з Гоньондза переїхав у Велике князівство литовське. В 1565 році реформаторська церква розкололась. Прихильники проповідника заснували так звану малу церкву, церкву антитринітаріїв, соцініан.

Спалювання книг. Гравюра

Хоча в якості місця публікації “Про Сина Божого, людину Ісуса Христа” протоколи пинчовського синоду згадує Краків, підтримка з боку саме Миколая Радивила і повне знищння тиражу може свідчити про те, що книга могла бути надрукована саме в Бересті. А в Кракові вона могла лише поширюватись. З іншого боку, чи міг Ян Малецький находитись в місті до отримання дозволу на виїзду у пруського герцога? Якщо ні, то причиною скандалу і ліквідації берестейської друкарні міг бути новий, цілком не відомий твір Петра з Гоньондза. Чому Ян Малецький продав свою друкарню аж через два роки після початку гонінь на Петра Гонезія, як невдомі й деталі його зв’язків з останнім. Складно поки говорити про те, чи йшлося про опублікований твір, чи про підготовку до видання. Дізнатись більше можна буде після детального аналізу фактів з життя Яна Малецького і Петра Гоньондза, документів, які стосуються другої берестейської друкарні. Як би не було, а берестейський етап життя Яна Малецького лишається однією з найбільш загадкових сторінок в історії протестантського книговидавництва, зв’язаною з найбільш радикальними на той час проявами вільнодумства.

Залишити відповідь