Берестейські друкарні. Лютеранський характер

Віктор Місіюк, Культура
27/08/2021, Leave a comment

З точки зору католицького духовенства, наближеного до єпископа Станислава Гозія діяльність берестейської друкарні Бернарда Воєвудки сприймалося лютеранською пропагандою. Краківський каноник Ян Бенедикт 13 грудня 1553 року повідомляв єпискуопу, що “Voievodkam et Tricesium jussu Radzivillonis imprimere in Bresczie Lithuanico vulgari sermone Lutheranorum nenias et caritillare missam vernaculo contextu“, що у вільному переказі має означати “Воєводка і Тшечевський для того, щоб справити враження на Радивила в Бересті Литовському друкують простою мовою лютеранські нісенітниці і пісні“.

В листі Шимона Маріціуса від 25 січня 1554 року також мова йде про лютеранські публікації в Бересті: “Bernardus Voievothka, civis Cracoviensis, distractis rebus suis Brestiam, quae in Lithuania est, commigravit, ubi auctoritate Palatini Vilnensis Radivili vertit Luteranos libros in linguam Polonicam ac in vulgem edit. Emisit iam, ut audio, Brencii catechismum, Luteri item“. Тобто “Бернард Воєвудка, краківський міщанин, який переїхав до Берестя, що находиться в Литві, де під опікою Виленського воєводи Радивила лютеранські книги простою польською мовою публікував. Надрукував там в Бересті лютеранські катехізиси і інше“.

Доктринальний конфлікт Мартина Лютера і Жана Кальвіна. Гравюра ХІХ століття

Реформаторська церква в Польському королівстві і Великому князівстві литовському орієнтувалася переважно на вчення Жана Кальвіна. Чому ж тоді перші прояви її діяльності ідеологічні опоненти характеризували як лютеранські? По-перше, лютеранство на той час могло бути синонімом Реформації, піонером якої був Мартин Лютер. Протестантські течії цілком ще могли не розглядатись як окремі явища. Як видно на прикладі Яна Йорама, доктринальна різниця між різними реформаційними течіями навіть в XVII столітті була ще досить умовною. По-друге, Бернард Воєвудка справді находився під впливом германської релігійної літератури, про що свідчать такі формальні ознаки, як хоча б шрифти і гравюри. По-третє, в Бересті справді були надруковані книги лютеран за переконанням – видавця повного перекладу Біблії Мартином Лютером Кристофа Імлера Гадамаріуса і проповідника Урбана Хенрикуса Регіуса. По-четверте, саме книги Урбана Регіуса і польського лютеранського проповідника Яна Секлюціана були використані автором Берестейського катехізису. По-п’яте, за однією з інформацій Воєвудка перекладав коментарії до Євангелії лютеранського богослова Антонія Корвіна. По-шосте, приналежність князя Миколая Радивила Чорного до певної протестантської деномінації до певного моменту була невідома. Князь був знайомий з близьким послідовником Лютера Филиппом Меланхтоном, першим віленським лютеранським проповідником Аврамом Кульвою. В 1554 році для привітання короля в замковому залі були повішені гобелени із сценю хрещення Христа в Йордані і портретом Лютера. Князь також подарував королю Біблію в перекладі Мартина Лютера. Частина дослідників навіть вважає, що берестейський збір був початково лютеранським і лише з годом став кальвіністським.

Залишити відповідь