Берлінський професор виказався про Берестейський мир

На сайті німецької громадської інформаційної, суспільно-політичної, культурно-просвітницької радіостанції Deutschlandfunk з нагоди 100-річчя Берестейського миру з’явились фрагменти інтерв’ю журналіста Отто Лангельса з істориком Йоргом Баберовські з кафедри східноєвропейської історії Інституту історичних досліджень Берлінського університету Гумбольдта, якій спеціалізується на історії Східної Європи, зокрема сталінізму.

Берлінський совєтолог зв’язує державотворчі процеси з ключовими моментами в історії більшовицької партії: “Після Жовтневої революції в багатонаціональній Росії поширились ідеї створення національниїх автономій та незалежних держав. У Києві, Харкові та інших великих містах України сформувався національний рух, який привів до відокремлення від Росії в січні 1918 р.“.

Цікаво дізнатись, що берлинські совєтологи стоять на позиціях виникнення України саме в період розпаду Російської імперії. Усі етнокультурні, історичні, конфесійні фактори при тому не враховуються. В тому переємність адміністративної традиції від Руси через Литву та Корону до Гетьманату, на який робив наголос Михайло Грушевський, не береться до уваги. Але й марксистської методологію він також не користається. Націоналізм сприймається цілком як прогресивна реалія в дусі процесі Нової доби: «України не існувало ні як держава , ні як території, вона існувала тільки в уяві націоналістів. Націоналізм, який ми часто забуваємо сьогодні, був соціально прогресивною формою мобілізації “.

Професор Баберовський дуже категорично характеризує інтереси германського імперського уряду при підписанні “хлібного миру”: “Взагалі він (германський бік) не був зацікавлений не в незалежній Україні, а в економічному пограбуванні регіону“. Критика цілком слушна. Адже в дії німецького командування та дипломатів після підписання Берестейського миру давали привід для критики за  колоніальне бажання бачити в сусідах не міцних союзників, а слабих рабів.

Йорг Баберовський вважає, що Німеччина негативно вплинула на становлення української державності: “Зрозуміло, що незалежності України Німеччина збиралася використати на свою користь. Перш за все, це дискредитувало український уряд, тому що він об’єднався з завойовниками і дозволив завойовнику ввести війська до своєї країні“. В тій оцінці цілком відсутнє усвідомлення загрози інтервенції російської Червоної гвардії. При тому цілком очевидно, що після надання військової допомоги український уряд повинен був мобілізувати сили усього суспільства для того, щоб змусити керівництво Німеччини і Австро-Венгрії вивести їх зі своєї території. Германський бік випередив республіканців і привів до влади гетьмана Павла Скоропадського, який потрапив у залежність від Берліну.

На думку дослідника, Берестейський мир був для українців приховував в собі небезпеку: “Насправді, це трагічна подія, оскільки Україна як держава була знищена, вона стала іграшкою в руках різних сторін громадянської війні“. 

Позицію не тільки істориків, але й сучасних політиків Німеччини часто критикують за те, що Східна Європа розглядається як територія реалізації імперіалістичних інтересів осі Берлін-Москва. Складається враження, що  частиною сучасної еліти здобутки мультикультуралізму так і не були засвоєні, отже й міжкультурний діалог знаходиться під загрозою. Для сучасної Європи така ситуація не прийнятна. Історична наука має бути цілком свідома цього і готова дати відповіді на виклики, які стоять перед нею. Зрозуміло, що з поступками у відтоворенні об’єктивної картини минулого, це ніяк не зв’язане. 

 

 

 

 

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

2 thoughts on “Берлінський професор виказався про Берестейський мир”

  1. Viktar сказав:

    Резолюція І Всеукраїнського Зізду Рад (Київ, 17-19.І.1917 г.ж до 2200 депутатів, з яких тільки 2 проти, 19 утримались, більшість за – резолюцію): “Уважаючи ультиматум Ради Народних Комісарів замахом проти Української Народної Республіки і заявлені в нім домагання нарушають право українського народу на самовизначення та на вільне будування свого державного життя, Всеукраїнський Зізд Рад Селянських, Робитничих і Солдатських депутатів стверджує, що централістичні заміри теперішнього московського (великоруського) правительства, доводячи до війни між Московщиною та Україною, загрожують до решти розірвати федеративні зв’язки, до яких простує українська демократія”. Далій вторгення й захоп більшовіскима загонами Харкова, та проголошення там купкой більшовіків Радянськоє Украіни як провінції Росії – вже було війною і натурально 22.1.1918 р. УНР (вже з липня 1917 г. законний уряд в Укараїні) проголосив повній і безперечній суверенітет.

  2. Віктор Місіюк сказав:

    Війна різко розділила позиції обох держав. Київ не оголошував війни і не мав планів вести бойові дії на території Росії. Але вивести російські війська, навіть, після припинення боїв і підписання більшовиками в Бересті миру виявилось складно: “Україна не воювала проти Російської совіцької республіки і не воює, нічим їй не загрожувала і не загрожує, а совітське військо й досі стоїть на українській території, з якої тим часом вивозиться в Росію хліб, худоба, фабрики, заводи. Україні потрібні кордони, а для совітської влади ці кордони були б обмеженням її на українську територію фактичної влади” – заявляв голова української делегації на перемовах з Росією Сергій Шелухин.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 thoughts on “Берлінський професор виказався про Берестейський мир”

  1. Viktar сказав:

    Резолюція І Всеукраїнського Зізду Рад (Київ, 17-19.І.1917 г.ж до 2200 депутатів, з яких тільки 2 проти, 19 утримались, більшість за – резолюцію): “Уважаючи ультиматум Ради Народних Комісарів замахом проти Української Народної Республіки і заявлені в нім домагання нарушають право українського народу на самовизначення та на вільне будування свого державного життя, Всеукраїнський Зізд Рад Селянських, Робитничих і Солдатських депутатів стверджує, що централістичні заміри теперішнього московського (великоруського) правительства, доводячи до війни між Московщиною та Україною, загрожують до решти розірвати федеративні зв’язки, до яких простує українська демократія”. Далій вторгення й захоп більшовіскима загонами Харкова, та проголошення там купкой більшовіків Радянськоє Украіни як провінції Росії – вже було війною і натурально 22.1.1918 р. УНР (вже з липня 1917 г. законний уряд в Укараїні) проголосив повній і безперечній суверенітет.

  2. Віктор Місіюк сказав:

    Війна різко розділила позиції обох держав. Київ не оголошував війни і не мав планів вести бойові дії на території Росії. Але вивести російські війська, навіть, після припинення боїв і підписання більшовиками в Бересті миру виявилось складно: “Україна не воювала проти Російської совіцької республіки і не воює, нічим їй не загрожувала і не загрожує, а совітське військо й досі стоїть на українській території, з якої тим часом вивозиться в Росію хліб, худоба, фабрики, заводи. Україні потрібні кордони, а для совітської влади ці кордони були б обмеженням її на українську територію фактичної влади” – заявляв голова української делегації на перемовах з Росією Сергій Шелухин.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *