Богуславці і богданівці (ВІДЕО)

ПроСВІТ, Культура
17/05/2020, 1 Comment

Серед пам’яток музею культури Берестейщини мають демонструватися легенди, в тому числі козацькі. Про зісланих запорожців як і про заснувальника Берестя ми вже згадували. До них варто добавити пов’язані з історичними персонажами приклади так званої народної етимології назв населених пунктів.

Одну з таких легенд росповідав учням директор школи села Богуславичі на Жабинківщині, яке нині носить офіційну назву Залуззя, поет, краєзнавець Василь Давидчик (1924-1995). Він казав, що назва їх села походить від Марусі Богуславки – дівчини-полонянки, яка мала визволити з неволі сім сотень ув’язнених турками козаків. Легенда про доньку священика богуславської покровської церкви вважається перлиною українського народного етосу. Народна дума про Марусю у свій час була передрукована Тарасом Шевченком, літературно опрацьована Іваном Нечуй-Левицьким та Пантеліймоном Кулішем. Широку популярність здобула завдяки драмі Михайла Старицького, яку охоче ставили на сцені українські трупи.

Маруся-Богуславка

Постать Богдана Хмельницького мала велике значення для національного руху. Перша національна частина створена на Наддніпрянщині в 1917 році носила назву 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького. В Радянський Україні під час ювілеїв в містах і селах постать Хмельницького часто підіймали на п’єдистал. В селах Берестейщини такого не було, але легенди про Хмельницького виникли й тут.

Богданівець. Офіцер 1-го українського козацького полку імені Богдана Хмельницького. 1917 рік.

Легенду про рідне село незалежно одна від одної описали дві учасниці обласного етапу республіканського конкурсу робіт творчної молоді “Золоте перо Білої Русі” 2020 року. Ангеліна і Дар’я Ільючики уродженки села Богданівка Лунинецького району. Для першої зних участь у конкурсі є пробою пера, для другої вдосконаленням індивідуального стилю.

Про те звідки взялася назва рідного села Дар’я пише так: “Існує не одна, а три версії про те, як воно виникло. Яка з них правильна, я не можу сказати. Мені подобаються всі, хоча більшість місцевих жителів, особливо ті, хто захоплюється історією, кажуть, що його називали Богданівка, тому, що тут побував Богдан Хмельницький, навіть рік його виникнення називається – 1648. Але цей рік ніде не засвідчений, навпаки, в письмових джерелах воно згадується з 1800 року …”.

Богдан Хмельницький

У Ангеліни про назву села написано, можливо не так майстерно, але більш детально: “Ну, ось що говорить легенда, що переважає над рештою. Давним-давно по цих місцях проходив зі своїми загонами Богдан Хмельницький. Він навіть недалеко звідси здобув кілька перемог над ворогами. В бою особливо виділилися шість відважних і сміливих воїнів з війська Богдана Хмельницького, і він на честь перемоги (і як винагороду за мужність та героїзм) дозволив їм залишитися на цих землях, оселитися тут, перевезти сім’ї та жити мирно і спокійно. Місцеві жителі стверджують, що від тих воїнів залишилися навіть імена: Мелюх, Савич, Ковалевич, Антонович, Ярмольчик, Ільючик (зараз у селі живе багато людей з іншими прізвищами, але переважна більшість місцевих жителів носить саме ці!) Ось і виявляється, назва села походила від шести воїнів із загонів Богдана Хмельницького. Важливим доказом спорідненості з українським гетьманом є те, що місцевий діалект дуже близький до української мови“.

Саме мова стала причиною виникнення ще одної легенди. Одною з характерних рис української мови є так званий ікавізм в новозакритих складах. Через те, що давній о* переходить в говірках переходить у уо*, у*, ü*, уи*, и*, і* виникає чергування наголошених уо*, у*, ü*, уи*, и*, і* з о*: типу суоль – солі, вул – вола, кüт – кота, стил – стола, сік – соку. Богданівці називають своє село Богданивкою. Співзвучність сполучення звуків в частині слова з поширеним іменником сприяло появі легенди про двоскладову назву села:

Більшість моїх односельців вважають себе далекими «родичами» відомого українського гетьмана, а деякі схильні до більш простої легенди, згідно з якою назва села виникла від крику прохання «Боже, дай мені нивку!». (Слово «нивка» означає поле, шматок землі, відбитий важкою працею з лісу). Людям було дуже важко жити давно, бо їхнє благополуччя залежало від того, скільки землі в господарстві, який урожай отримають з цієї землі. Земля була мрією кожного, бо її було недостатньо, кожен сантиметр треба було відвоювати у пущі ціною власного здоров’я. Тож перші поселенці попросили Божої допомоги… Може, і так… Хай буде так… Хоча десь у глибині душі живе і гордість за далекого родича – Богдана Хмельницького“.

“Божа нивка”. Читанка для початкових класів видавництва “Богдан”.

Дар’я Ільючик згадує вірш борисівської поетки Віри Ільючик, в якому описані обидва варіанти легенди:

Кажуць людзі, што калісьці
У гэтай дзіўнай старане
Пабываў Багдан Хмяльніцкі…
Можа, праўда, можа, не…
Людзі нівы гаравалі,
Былі рады баразне
І прасілі-заклікалі:
“Божа, ніўку дай ты мне!”
Словы: “Божа, дай мне ніўку!”
Не згубіліся ў мальбе:
Стала вёска… Богданывка
Так мясцовы люд заве.

Твори усної народної творчості ніколи не застаріють. Вони житимуть, збагатять наш розум та серця, навчать нас доброти та справедливості, самовідданій любові до своєї Батьківщини” – пише Дар’я Ільючик. Не застаріє й мова, криниця натхнення. Говірку села Богданіка Лунинецького району можна почути в народній пісні “У городи верба росла”, записаній діалектологом Христіаном Ронсеро од місцевої жительки Євгенії Мелюх в 2016 році.

  • 3
    Поширили:

1 thought on “Богуславці і богданівці (ВІДЕО)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *