Богоспасаєме місто

Віктор Місіюк, Культура
13/12/2020, 1 Comment

П’ять років тому на одній з конференцій з серії “Берестейські книгозбори” була озвучена доповідь Леоніда Тимошенко на тему сприйняття Берестя як міста з особливим духовним статусом. 

 

Тимошенко Л.В. Сакралізація Берестя унаслідок отримання топоса Богоспасаємого града (за документальними джерелами кінця XVI ст.) // Берасцейскія кнігазборы: праблемы і перспектывы даследавання: матэрыялы і даклады ІІІ Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі, Брэст, 22–25 верасня 2015 г. / Брэсцкі абласны выканаўчы камітэт, Брэсцкая абласная бібліятэка імя М.Горкага; [склад. А. М. Мяснянкіна]; пад агул. рэд. М. В. Нікалаева. – Мінск, 2016. – с. 150-159.

Особливий духовний статус міст, як переконливо показує дослідник, має коріння в візантійській традиції, але концепція богоспасаємих місць явище східнослов’янське, абсолютна більшість міст, а також кількох сіл, які так були названі, находились на території Київської митрополії. Хоча Києв на той час перестав бути столицею, митрополити часто мали резиденцію в інших містах, він продовжував сприйматись як духовний центр. Тому найбільше згадок пов’язані саме з ним. На другому місці серед згадуваних найбільший регіональний економічний центр того часу місто Львів. Цікаво, що першим з відомих в літературі прикладів богоспасаємим в 1411 році названо місто Кам’янка на Бузі. Духовна концепція стала особливо актуальна в зв’язку із зростанням статусу міст, які користувались правом самоурядування, зміцненням позиції міщан в церковному житті, а також ситуацією викликаною появою на канонічній території митрополії римо-католицьких біскупств. 

Особливого поширення топос богоспасаємих міст набув після 1509 року, коли на Віленському церковному соборі скликаному митрополитом Йосифом Солтаном так було названо одинадцять міст Великого князівства литовського. В їх число потрапило девять кафедеральних міст і три міста з другими єпископськими кафедрами, в тому числі Бересть. Такі міста були адміністративними центрами, з великою кількістю храмів, місцями проведень церковних соборів. Саме в зв’язку із останніми в 90-і роки XVI століття Бересть, за інформацією Леоніда Тимошенко, шість разів названо місцем сакральним: В актах собору 1591 року згадано “богоспасаемый великій градъ великій Берестій”. З того ж часу лишився єпископський фундуш Мелетія Хребтовича берестейському церковному братству “въ богоспасаемомъ градѣ Берестейскомъ. Особливим ставлення до міста пов’язане з головними організаторами берестейських соборів, володимирським єпископом Мелетієм Хребтовичем і митрополитом Михайлом Рогозою. Акт собору 1594 року проведеного “во богоспасаемомъ граде места господарского Берестейского” був “писан во богоспасаемом граде Берестейскомъ”.

Цікаво, що в документах соборів 1596 року місто вже не сприймається як сакральне. По суті після них воно вже перестає згадуватись із таким статусом. Очевидно, що це пов’язане з тим, що концепція народжена під впливом візантійських традицій була частково витіснена латинськими впливами. Оскільки володимирський єпископ був ініціатором прийняття унії, прийняв церковну унію його єпархія, а також кафедрі перестали сприйматись в православному середовищі як місця особливо сприятливі для спасіння. 

Писано в б.м.Бересті

1 thought on “Богоспасаєме місто”

Залишити відповідь