Бочка з мумією

В XVI столітті жителі Берестя причинилися до торгівельної війни, яка тривала безперервно сорок років. Це була жахливо-містична, трагікомічна історія, в який релігійне протистояння, фобії та забобони розрослися до нечуваних розмірів. 

21 травня 1550 році король Річі Посполитої Сигизмунд Август спробував урегулювати торгівельний конфлікт зі московським правителем. Через Станислава Єдровського він передав скаргу на введені Іваном Грозним обмеження. Цар відповів дуже категорично: “А що писав нам, щоб жидам твоїм дозволив їздити в наші держави по старині, ми до тебе про те писали перед цим неодоразово, сповіщаючи тобі про лихі справи жидів, як наших людей і від християнства відводили, і отруйні зілля в нашу державу привозили і багато капості людям нашим робили; так тобі брату нашому почув про їх такі злі справи не годиться і писати про них багато … І нам в свої держави жидам ніяк їздить не велю, бо в державах своїх ніякого лиха бачити не хочемо. І ти, брат наш, про жидів до нас більш не пиши“. Запроваджений в часи правління Івана Грозного антисемітський протекціонізм зберігся щонайменше до його смерті. Зі слів політичної заяви складно зрозуміти причини торгівельної війни. Але в Литовській метриці збергіся документ в якому описано як починалося листування монархів. В 1545 році Грозний вислав до Сигизмунда Августа, який тоді став великим князем литовським, посольство Василя Григоріїва. Серед іншого йому було доручено пояснити позицію московського правителя “о Жиды Господаръские Берестейские, которихъ товари на Москве пожжоны за то же они тамъ привозили продавати мумею, для чого имъ тамъ до Москвы и земля замъкнена“.

Сучасна інтерпретація Юрія Вороб’євського цієї історії зійшла просто зі сторінок інквізиторських трактатів: “при Івані Грозному берестейські євреї під виглядом товару привезли в Москву мумію – жидівського ідола – терафима, яку вони використовають для чаклунських цілей з давніх часів і яка робиться з набальзамованої заживо людини. Замучений таким чином, зазвичай рудий чоловік, служить жидам провісником майбутнього і посредніком між ними і сатаною. Товари жидів разом з мумією були за наказом царя спалені, а самі вони були вигнані з Москви“. Мотиви Івана Грозного справді могли бути викликані подібними кошмарними історіями. Сумніватись в реальності існування “мумії” не доводиться. Але ідею про те, що Бересть був центром виробництва могутніх віщунів-упирів доведеться відкінути.

Є ще одне історичне джерело, з якого можна дізнатись обставини міжнародного скандалу. В 1581 році флорентійський купець Джованні Тедальді розповів Антонію Поссевіно про те, як він прожив на початку 50-х років ХVI-го три роки в Московському князівстві. Серед різних історій про те, що тоді відбувалося, одна була почута оповідачем від купця Адріана: “один великий польський торговець, на ім’я Адріан, був причиною того, що Московит заборонив у своїй державі торгувати євреям, які раніше вільно туди приїжджали. Причиною цього була успішна конкуренція євреїв, і Адріан вдався до вигадки, завдяки якій москвитяни прогнали їх від себе. А саме, він велів зняти з шибениці труп одного повішеного, забальзамувати його на зразок мумії і за мумію ж продав в бочці євреям, які з Константинополя їхали в Московію з прянощами, – а за них зазвичай в Московії мита не беруть , – і через одного зі своїх підручних заявив митним чиновникам, що коли приїдуть євреї, то нехай їм не вірять, якщо вони скажуть, що у них нічого крім прянощів немає, а по огляді у них знайдеться серед товарів контрабанда. Митники, дійсно зробили так як їм повідомлено: запустили руки в ту бочку, де знаходився повішений і набальзамований труп людини, і були вражені побаченим; євреї ж, які раніше не відкорковували бочки, відповідали, що це мумія і тому подібне. Подія ця мала серед московитів великий розголос, і коли за певний часу після того до Московії повернувся Адріан, який мав близькі стосунки з государем, то, коли його  спитали, що таке привезли з собою євреї, відповів, що вони розвозять такі речі по всьому світу для того, щоб труїти християн. Внаслідок цього государ, цілком йому повіривши, сказав: «Я накажу всіх їх убити!». Але Адріан заперечив: «Ні, пане, досить, якщо ти накажеш в межах свого царства спалити всі товари євреїв, а їм самим заборониш в’їзд в свою державу». Так і зробили.”

Спогади Тедальді дуже цінні, оскільки в них є інформація яка підтверджена дипломатичною перепискою: доставка мумії, спалення товарів і заборона в’їзду до країни для купців-юдеїв. Більше того, згаданий купець – реальна історична особа. Турецький купець Адріан Грек (Халкокандил або Халкохонділ) протягом довщого часу бував при дворі Івана Грозного. Він мав довіру серед найвпливовіших людей Османської імперії. 6 березня 1538 року Адріан доставив московському правителю грамоту султана Сулеймана І Пишного. В 1542 році сам Грозний передав з купцем грамоту для султана. В Москві Адріан затримувався надовно. До прикладу, він пробув у місті з 9 квітня 1550 до 7 равня 1551 року. З собою цього разу він привіз дві грамоти костантинопольського патріарха Діонісія. З інших спогадів відомо, що Адріану переказував інформацію від скарбника султана Аббісалома. Судячі з ім’я купець був православним греком, що збільшувало довіру до нього у православного правителя Москви. Цілком імовірно, що цар міг прислуховуватися до думки цієї впливової людини, а також поділяти його вороже ставлення до “христопродавців”. 

Виходить, що купці з Берестя, які купили в Костянтинополі бочки з прянощами і мумією, були певні, що зможуть спокійно пройти митницю. Єгипетськими муміями в цей час цікавилось чимало можновладців. Син берестейського старости князя Миколая Радивила Чорного, Миколай Сирітка, якій в 1582-84 роках їздив у паломництво на Святу землю, повертаючись купив колекцію предметів давнини і дві мумії, жіночу і чоловічу. Для зручності транспортування тіла розділили на три частини і окремо запакували. Щоправда, по дорозі на Крит під час шторму князь був змушений викинути покупку в море. Після повернення князя на Батьківщину в родині Радивилів з’явилася традиція бальзамування покійників, яка проіснувала до ХІХ століття … .

Інтерес до мумій був викликаний не тільки зацікавленням давниною. В добу Ренесансу з Орієнту у Європу масово завозили предмети роскоші, прянощі, ліки, вишукана отрута, хімічні вироби і … алхімічні ідеї. Художники купували порошок з мумій для отримання характерного червоного кольору Mummy Brown або Caput Mortuum. Але найбільший попит був серед лікарів. Лікар Ібн-Бетар (- 646) писав про те, що мумійо можна добувати не тільки в горах, але й з бальзамованих тіл давніх єгиптян. Порошок з мумій для лікування і проти отруєння радив використовувати арабський лікар Авіцена (980–1037). Слідом за ними на бальзамовані тіла звернули увагу європейські лікарі. Активно використовувати тіла померлих закликав Парацельс (1493–1541). Навіть раціоналіст Френсіс Бекон (1561–1626) вважав, що молоті мумії допомагають зупиняти кров. Мумії входили в склад “універсального антидоту” теріаку. Вважається, що цю своєрідну панацею можна було зустріти в аптеках до 1884 року. 

Как «просвещённые» европейцы использовали египетские мумии

Що найменше з ХІІ століття в Александрії з’явилася торгівля муміями. Абд-ель-Лятіфа писав, що за речовину, зібрану з трьох черепів на ринку платили 50 дирхемів, тобто 75 грамів срібла. Відома Катерина Медичі в 1549 році побувала в Єгипті поблизу гробовців Саккари щоб купити матеріал з мумій. В 1564 році лікар короля Навари Гі де ла Фонтен бачив в Александрії сотні тіл рабів, призначених для переробки на мумійо. До Єгипту він прибув саме з метою домовитись про доставку мумій у Францію. Тіло раба розрізали, заповнювали бітумом, обмотували тканиною після чого чотири роки сушили. Власник подібного виробництва зізнався, що дивується як таку гидоту після можуть споживати. В Александрії Гі де ла Фонтен зустрів лікаря Амбруаза Паре, який описав використання мумій в медицині і дійшов до висновку, що єфект від них негативний. Ось тільки таких лікарів було небагато. В 1585 році хірург короля Франції Амбруаз Паре писав про те, що мумії були “першими і останніми ліками для усіх наших лікарів”. І так тривало роками. Ще в 1782 році лікар Вільям Блейк писав, що використання мумій “це дурниця, яка повинна бути виключена з фармакопії”.

Автор “Универсальної космографії” (1575) Андре Теве зобразив видобування мумій в Єгипті.

Європейський ринок мумій в ХVI столітті був досить великий. Аптекар короля Якова І Джон Паркінсон (1567 – 1650) писав, що користався “рештками чоловічих і жіночих тіл, привезених з Єгипту або Сирії і забальзамованих за єгипетською традицією, але не за звичаями жидів”.  Аптекар Микола Ламері (1645–1715) згадував про використання крім єгипетських мумій з пісків Лівії і Канарських островів. В асортименті торговців були звичайні (mumia vulgaris), арабські (mumia arabus) і гробничні (mumia sepulchorum) мумії.  Щоб відрізнити несправжню мумію (mumia falsa) від доброго товару їх пропонували нюхати, оглядати. При спалюванні якісна мумія мала виділяти аромат. В 1584 році александрійський агент Турецької торгівельної компанії Джон Сандерсон вислав до Англії 600 фунтів мумій. Вважається, що по причині великого попиту до 1600 року в Єгипті було пограбовано 95% гробниць. Apothekary vessel with inscription

Чим була мумія для берестейських купців? Модним алхімічним засобом, якісними ліками, складовою якоїсь отрути, фарби чи кухонної спеції, предметом зацікавлення перших колекціонерів? Зі спогадів Тедальді зрозуміло, що вони не вважали її нелегальним товаром. Ось тільки в Московському князівстві елітарний ренесансний продукт був доступний дуже обмеженому колу людей. До прикладу, перша московська аптека, яка обслуговувала виключно царську родину, з’явилася тільки в 1581 році. Не варто думати, що Іван Грозний був людиною далекою від містицизму і саме з цих причин негативно поставився до доставки неживого тіла. Навпаки, для особистого вжитку цар набув роги однорогів, які мали захищати правителя від різного лиха. Крім того,  перевезення мощів для середньовічних людей було бажаною сакральною процедурою. Хоча, звичайно, бочки для цього не підходили. Як видно зі слів Тедальді, вразила сучасників не сама мумія, а те, що вона була “зроблена” зі ще недавно живої людини. Думка про можливе ритуальне вбивство викликала справжній жах. Флорентієць писав, що Адріан, який надовго позбувся конкурентів, став монополістом на московському ринку прянощів. 

 

  • 37
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *