Братові по перу

Віктор Місіюк, Культура
20/03/2020, Leave a comment

В нову добу інформаційного, постіндустріального, споживацького товариства людство вступало в кінці 60-х років. Саме в той час в малопомітному берестейському селі поет Борис Єпишко писав для тих, хто піде його слідом. Роками вони мусили лишатись в рукописі і лише зараз вперше можуть бути представлені ширкому колу читачів, шанувальників поезії:

Починаючий поете! Коли ти пишеш перший вірш не підозрюєш, що робиш крок у невідому Країну, яка гостинно тебе чекає, але всюди розставляє перешкоди, щоб слабі духом, мило кохаючі її вернулись Туди звідки вийшли. 

Не думай, брате, що Країна-поезія не любить тих, хто бажає прийняти її громадянство, хто шукає її…. Вона бачить нас допомагає нам, більше того, вона чекає нас як матір сина з далекої подорожі, але не може говорити з нами.  

Тільки серцем почути можна велике Кохання великої Країни і це чуття дає нам змогу іти вперед навіть тоді, коли здається, що йдємо назад.

Брате! Люби її більше себе, більше коханої дівчини, віддай Їй усього себе і Воно прийме тебе як сина.

Вона відкриє перед тобою Тайну вічності, тайну щастя і слави. Дасть мудрість, якої в тебе не було, і серце Данка.

Брате! Коли ти зробив крок іди далі… Не зраджуй Ту, яка Тебе не зрадить, надіється на тебе.

Слава тим, що сумніву не знають, що дійшли і дійдуть у віках! 11.07.67

  • 1
    Поділитися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *