Бугшопи у віршах Романа Купчинського

Віктор Місіюк, Культура
29/07/2020, Leave a comment

В ХХ столітті з’явився великий пласт музичних творів, який отримав назву стрілецьких пісень. Вони написані добровольцями, поетами і композиторами, з легіону Українських січових стрільців. Творчо обдарованих стрільців в літературі почали звати митцями з українських січовиків – “митусівцями”. Одним з найбільш відомих піонерів стрілецької пісні був Роман Купчинський. Бойовий офіцер, командир полка Української галицької армії був поетично обдарованою людиною. На музику покладено більше вісімдесяти його творів. Серед них чимало релігійних пісень. Одна з них «Боже великий, Творче всесвіту» стала стрілецькою і пластовою молитвою, одним з національних релігійних гімнів. А з’явилася вона за словами автора на прохання співвязнів з Бригідський тюрмі у Львові, які попросили написати для них ранкову молитву. Там же році була написана ще одна з пісень, тюремна або табірна за жанром, «Ми по тюрмах і таборах», опублікована в 1921 році. Музику до неї написав сам Роман Купчинський. Пісня швидко стала народною, фольклоризувалася. Покоління 30-х років ХХ століття співало її зі словами, в яких згадується концтабір в Березі- Картузький. Але оригінальній авторський версії на місці Берези фігурує Бересть, тобто Берестейські табори військовополонених. Купчинський був в’язнем у таборі в Тухолі, але багато чув про табори в Бересті.

Ми по таборах і тюрмах
Карались довгі годи.
За тебе, рідний краю наш,
За тебе, наш народе.

Тухоля, Домб’є і Бересть,
Домброва і Бриґідки
На слушний прийдуть суд колись
Як достовірні свідки.

І скажуть правду в очі всім,
Хто мучив нас без права.
І буде радість замість сліз,
І замість ганьби – слава.

Більш розвернуто Роман Купчинський представив трагедію військовополонених вояків Галицької армії у творі “До слов’ян-поляків”. Тема мала загальнолюдське значення, але оскільки для “старої Європи” проблема національного визволення була не настільки актуальна, автор описав на тлі історії слов’ян, які, у переважній більшості, здобули національний суверенітет в ХІХ-ХХ столітті. А Бугшопи він порівнює з Колизеєм, місцем мученицької смерті перших християн. Ідея цілком прозора. Добросусідство, бойове братство можливі за умов рівноправ’я, визнання права на свободу, а не кабали. Недавній поневолений має добре розуміти чим загрожує перетворення у поневолювача. В творі простежується виразний вплив поезії Івана Франка, як у мові, так і у прогресистському характері. Вірш опубліковано в Календарі робітничого союзу на 1926 рік, а в 1929 році – в часописі “Сурма” № 12 (27).

Д0 Слов’ян—П0ляків

Народе дивний! Ти що дав
Великих світови мужів,
Мужів ума і серця й волі;
Собі ж у серце ти не вклав
Ні їх глаголів ні їх слів,
А виріс як бурян у полі.

Народе вражий! Ледви сам
З тяжкої вирвався тюрми,
Ще на руках у тебе рани.
А вже не xочеш дати нам
Дихнути вольними грудьми
І ладиш нам свої кайдани!

Народе подлий! Ще кістки
Твоїх замучених дітей
Не спорохнявіли в Сибірі!
А вже чужих  дітий сотки,
В яких горить огонь святий
Ти пхаєш в казамати сірі!

На гордім знамени твоїм 
Не має вже орла, а суп,
Що тільки чигає на трупа!
Та знай і памятай об сім:
У нас затроєн кожний труп
На те, щоб отруїти супа!

Немає в тебе лицарів,
Щоб гіднії були побід
Самосієрри або Єни.

Змінився твій побідний спів,
Змінився твій побідний хід
На голос пса і хід гиєни…

Та є у тебе лицарі,
Викладники твоїх ідей,
Ідей грабіжності й безчестя,
Що вбрані в грізні панцирі
Побудували колізей
На нивах Домбя і Берестя!

Невинних жертв—невинна кров
На віки вічнії присхне
На тобі і на твоїх дітях.
А твій сплюгавлений покров
Історія ще розіпне
Як не тепер, то по століттях

Народе бiдний, памятай,
що Ти навучишся Судьбi
І будеш гiдний спожалiння,
Тоді катований мій край
Сторицею віддасть тобі
Руїни, кров і всі терпіння.

А у вільній сем’ї Слов’ян,
Яких зєднає Світовид
Ти не найдеш для себе брата!
Бо від прозрівших Москвитян
На вічну ганьбy і на стид
Перебереш ти гідність ката!

  • 3
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *