Вдивляючись у обличчя давнього Берестя. Колегіум єзуїтів

Берестейський архітектор Олександр Невар відомий реконструкціями архітектурних пам’яток звернув увагу на пам’ятки Берестя. Місто є клондайком для реконструкторів, оскільки в ХІХ столітті історичний центр був перебудований в фортецю, а більшість будинків зруйнована. В центральній частині фортеці досі зберігаються руїни одного з монастирських комплексів- колегіуму і костелу єзуїтів. Їх стіни пам’ятають неординарного учня, викладача і проректора, вільнодумця Казимира Лищинського (1634-1670), страченого церковним судом:

Світлина від Александра Пинчука.

Згідно даследжень Тамари Габрусь ( “Мураваныя харалы. Сакральная архiтэктура беларускага барока”. Мн.: Ураджай, 2001, сторінки 147-148), в єзуїти в Бересті з’явилися в 1609 р., а в 1622 р. очевидно почали будувати дерев’яний костел. В “Інвентарі люстрації Берестейського колегіуму єзуїтів» за 1773-1774 рр. наводиться запис: “… року 1623 місяця червеня 17 дня місцевість Деревная з селами Містки i Межвеж в воєводстві Берестейському від Льва Сопіги, воєводи Виленського, старости могилевського, призначений на фундавання колегії i школи єзуїтської для освіти молоді …”.Світлина від Александра Пинчука.В 1656 р. К. Л. Сопіга залишив в спадок берастейським єзуїтам ще 30 000 злотих на будівництво кам’яного костелу i колегiуму. З цього приводу тут був заснований цегельний завод. На цій підставі А. Д. Квiтнiцкая датує початок будівництва кам’яного комплексу єзуїтів в Бересті 1656 роком. Це здається малоймовірним з огляду казацькi війни, які серед іншого були скеровані проти єзуїтів. 

З іншого боку, з інвентаря 1713 р. відомо, що на той момент цегельний завод вже прийшов в занепад, тобто споруди єзуїтів вже були завершені. Час будівництва всього комплексу припадає скоріше за все, на період між 1665 р., моменту  виділення єзуїтам площі, на якій розміщувалася найбільш стара частина калегiуму i 1692 р., коли перед головним фасадом костелу з боку ринкової площі почалося будівництво дзвіниці. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.При будівництві фартецi комплекс єзуїтської колегії був перебудований в будинок коменданта фортецi i камендантське управління (на образі Мартіна Залеського 1840 р. колишній комплекс єзуїтів, до речі як i колишні монастирі бернардинів, августинців i василiана вже були представлені в перебудованому вигляді. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.Планування комплексу до тієї перебудови відомо по обмірні кресленнях Російського Державного військово-історичного архіву. Перший обмірні план (1782г.) зроблено незабаром після ліквідації ордена в 1773 р.. На кресленнях докладно представлено ​​планувальну структуру колегiума з господарськими будівлями i садом, але досить схематичним i не зовсім точним планом самого костелу. Обмірні креслення 1833 р., які крім планів включають фасади i розрізи споруд, виконано більш досконально з відображенням значних руйнувань  комплексу. На цей час вже було розібрано східне крило калегiума, костел стояв без даху зі зруйнованими скляпеннями головного нефа, напівзруйнованими фронтонамi i завершеннями веж. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.Можна констатувати, що архiтектонiка берестейського костелу Ісуса i Святого Казимира, була класична для “єзуiцкага” бароко: трохнавова хрестово-купольна базилiка з майже прямокутним планом, за межі якого плоскими ризалiтамi виступали крила трансепта i напівкругла апсiда пресвiтерия. Рівновисокi i рівноширокi центральний неф i трансепт створювали в верхньому січіннi витягнутий латинський хрест. Під питанням лишається купол, який вінчав середхрестя. “Інвентар люстрації Берестейської колегії єзуїтів” 1773-1774 рр. містить інформацію про те, що «… кам’яний костел має в собі  в довжину близько 70 кроків, на фiлярах i аркадах, з дахом під гонтом, вимагає ремонту … купол має 1 міцний, дерев’яний на самому внрху костела з сiгнатуркай, покритий білою бляхою… “.Світлина від Александра Пинчука.
Виразність архітектури костелу забеспечувалось особливим пластично насиченим рішенням головного фасаду. З плану костелу виникає, що в ньому не було нартексу. Однак храм був об’ємну пластину, ширина (глибина) якої була обумовлена параметрами четвертикових веж, що частково виступали за межі базилiки. Введення в структуру фасаду невеликих веж (всього один ярус над бічними навамi) робило ритм вертикальних i горизонтальних членувань більш енергійним, вишуканим, надавало додаткову експресiю валютам оштукатурені фронтону, витриманого в стилістиці раннього з впливами iталiйського бароко. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.

Головний фасад був прикрашений  коринфським орденом. На одній з веж розташовувався годинник, на інший – дзвін “середній”. Ще більшу просторову розгорнутість фасаду надавала побудована в кінці XVIIст. вежі-дзвіниця з дзвоном “великим”, верхній четверик дзвіниці був трохи вище сусідньої вежі фасаду. Над дзвінницею була встановлена ​​велика статуя Святого Йосипа. Пластична прикраса вежі-дзвіниці мала ідентичний характер з декором вхідного ризалiта двоповерхової будівлі калегiума, приєднаного до другого боку костелу, створюючи з ним єдиний художній ансамбль.Світлина від Александра Пинчука.
Після початку будівництва фортецi, на території колишньої езуiцкай колегії почалися роботи по пристосуванню під апартаменти імператора (окремі приміщення використовували для кватеравання імператорської родини під час відвідування нею фортеці) i камендантської управи, які було закінчено в 1837р. Пізніше, після разбору пристосованого під потреби останніх будівель колишнього монастиря августинців сюди перемістилося інженерне управління. Під час пожежі в результаті відходу російських військ з фортецi в 1915р., колишні монастирські будівлі значно постраждали, але частково були відремонтовані германським командуванням до часу Берестейських мирних переговорів.Світлина від Александра Пинчука.

 За часів II Речі Посполитої (1921-1939 рр.) тут містивcя штаб IX округу польської армії (комплекс був реконструйований за проектом Ю.Лисовськага). У вересні 1939 р. будівля постраждала від артобстрілу при штурмі фортеці частинами XIX армійського корпусу Г.Гудеріана, але незабаром був відремонтований i в 1940-1941гг. тут розміщувався штаб, автобронетанкової роти, майстерня і спортзал 75-го окремого розвідувального батальйону 6-ї стрілецької дивізії. Під час боїв у червні 1941р. будівля заново сильно постраждала i її двоповерхові залишки розібрали на будматеріал до фундаментів ще до початку будівництва меморіалу, все що залишилося, було законсервовано і реставровано в 1968-1971 рр., а пізніше в 2006-му i поточному 2019 році.

  • 10
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *