Вдивляючись у обличчя давнього Берестя. Софія Берестейська

Згідно з дослідженнями Т. М. Габрусь (“Мураваныя харалы. Сакральная архiтэктура беларускага барока”. Мн.: Ураджай, 2001, старонка 137),  монастир дамiнiканців в Бересті заснований в 1635 р. Софією Буховецькою (дочкою королівського секретаря Маріанна Локницького) на північно-східному Заугринецькому передмісті.Світлина від Александра Пинчука. Спочатку дерев’яний, а пізніше кам’яний костел був побудований i освячений в 1696 р. в честь Святої Софії. Архiтектонiка костелу добре відома по обмірних кресленнях 1830-х рр., виконаних інженерами Російського військового відомства. Костел був однонавним зального типу храмом, перекритим циліндричними склепіннями з распалубками i характерним для будівництва дамiнiканців прямокутним пресвiтерієм. З боку фасаду, в одну лінію з ним, розташовувалися четверикові об’єми веж з вiтимi сходамi зсередини, що візуально робило його більш широкиму ширини нефа i самостійним в художньо-композиційних відносинах. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.За кресленнями видно, що фасад-куліси завершувався по всій ширині пластичним “брамковим” фронтоном, характерним для пізнього бароко, бічні частини над об’ємами веж не мали другого ярусу. Однак польська дослідниця М. Бриковска резонно вважає, що спочатку фасад костелу був двохвежевий. Необхідно відзначити що, ймовірно, пропорції верхніх четвериків веж були дещо іншими, більш громіздкими i аскетичнимi, як типові зразки “сарматського бароко”. Трансепт в божнмци відсутній, але композицію храму збогачували великі, майже квадратні в плані дві купольні каплиці (добудовані пізніше), розташовані симетрично з обох сторін по поперечній осі в центрі основного об’єму божниці. Наявність каплиць також характерна для будівництва дамiнiканського ордена. Головний вівтар мав орієнтацію на схід, а вхід розташовувався з протилежного від вулиці (Кобринський тракт) західного боку.Світлина від Александра Пинчука. Конфігурація монастирської ділянки i наявність орієнтації вівтаря костелу на схід запотребували будівництва двоповерхового монастирського корпусу, з’єднаного з костелом на значній відстані від жвавого тракту зі сходу i спереду від храму. Для організації з’єднання між монастирем i костелом була створена тривала двоповерхова галерея коридорного типу, що блокувалася з північною каплицею, пресвiтерієм костелу i сакристією. Територію з півночі i сходу від костелу i житлового корпусу займали монастирські сади, а з заходу невеликий господарський двір з будівлями i площею перед храмом. З півдня i південного заходу – річка Угринка (відгалуження дельти Муховця). При монастирі існували новіціат (установа для підготовки нових членів ордена) і школа філософії. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.У дослідженнях І.М.Слюнькової (Монастыри восточной и западной традиций. Наследие архитектуры Беларуси. — М.: Прогресс-Традиция, 2002. – 282-283 стор.) відзначається певна схожість архiтектонiкi берестейського дамiнiканського костелу (безставповага зального об’єму з плоскою вівтарної стіною пресвiтерія i безвежевим фасадом, розчленованим пiлястрамi з розвиненим антаблементом, атиковим фронтоном з лучковим завершенням i валютами з боків) з подібним проектним рішенням дамiнiканських божниць Деречіно (1690 р.), Ружанах (1617 р.) i Гродно (1633 р.) Причиною можливого сходство архітектурних рішень вищезгаданих бажниць є їх близьке територіально-географічне розташування в регіоні.
Після касації всіх монастирів середньовічного Берестя i початку будівництва Берестейської фортецi, на відміну від всіх інших кам’яних монастирських комплексів (єзуїтського, августинського, обох бернадинських, тринiтарського, бригiтського, василiянської церкви), які перебудовувалися під потреби військового відомства, колишній костел Св. Софії на деякий час був залишений в первісному вигляді через те, що його тимчасово зробили парафіяльним храмом Берестя. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.На відомому зображенні Мартіна Залеського “Панорама Берестя в часі побудови російської фортеці” 1840 р. колишній костел домiнiканцав – єдина з усіх, що знаходиться на зображенні будівель, зберегла свій первісний вигляд. Але незабаром він був розібраний на будматеріали до середини XIXст., але з мап фортеці зник ще в 1840 р.. Набагато раніше за будівництво на місці колишнього монастиря артилерійської “василіянської батареї” у 1865-67 роках, згідно з планом першого етапу зміцнення фортецi за проектом Тотлебена. Світлина від Александра Пинчука.Зараз тут тісниться кафе “Цитадель”, але функцію об’єкта громадського харчування колишня артилерійська батарея придбала раніше, ще в мiжвоєнний період II Річі Посполитої. З 1922 по 1939 рр. в колишніх казармах був створений кооператив ІХ-го військового округу польської армії, який забезпечував необхідними продуктами харчування та іншими товарами сім’ї військових і вільнонайманих, які отримали роботу за гарнізоні. З тих пір тут був невеликий магазин і буфет. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *