Вертай всіх наших

ПроСВІТ, Культура
18/09/2020, 1 Comment

Новий вірш Олексія Диковицкього абсолютно казковий. Для усіх, хто жваво цікавиться сьогоденними проблемами байка буде доброю наукою. Доступний легкий для прочитання текст добре надається для читання його дітям. Тим більше, що у ньому заложені важливі моральні принципи. Неможна не похвалити автора за тонку глибоку сатиру, за сочний гумор. Словосполучення “коваль Гриць” зразу викликає архітепічні образи незвичного міцного мужика. До ковалів, як і до мельників ставлення традиційно було особливим. Не дивно, бо вони були представниками першої з професій, які виділилися в однородній прадавній громаді. Тому коваль здатен потягатись навіть з немалою бідою. Сюжет захоплюючій настільки, що проситься навіть продовження, серія пригод героя, який нічорта не боїться, чорту не піддасться. Антигерой вірша – славетний “чорт з пинського болота“, мицкевичівське альтерего пинчука.

Полішукы і чорт (байка)
Нэдавно ніхто бачыв на Поліссі чорта,
Ныбыто вылэз, страшный, прамэнько з чэроту
І кажэ вун тому, хто його вбачыв:
“Прыйшов я, коб зробыты всэ іначэй!
В сэлі в вас, і в раёні, і на всэй зэмлі…
Хто хочэ знаты як, туй можэ до мэнэ прыйты.
Прыйматэму в нэділю рувно з дэв’яті до трох,
Оно крэсты коб пуздымалы, бо нэ ступлять на порог”.
Крэсты нэ знялы, а оно пуд свыткамы сховалы,
Алэ в нэділю много нашых на прыёмі стало.
Почав туй чорт прыйматы по одному,
Хвылын п’ятнаццать, можэ дэсять… і зовэ другого.
А того пэршого ныма, вун нэ выходыть!
Другый оставса там, і трэтій, шчо гэто за мода?
Так пропадэ нам, людцы, зарэ пув сэла,
І нашчо нас до того чорта трасца понэсла!
І так оставса на дворі оно одын коваль наш, Грыц,
Да кажэ чорту: нэ хочу я вжэ знаты ныц!
Ныхай останэтса воно всэ по-старому, як було,
Оно вэрны людэй всіх, навэт тэшчу заодно!
А чорт йому: “Ну добрэ, колы хочэш – оставайса,
В сэлі тэпэр твое всэ… ну бэры, як хоч распоражайса!”
Грыц озырнувса – всі дворы пустыйі, ходыть быдло,
Хаты открытыйі, бэры шчо хочэш, аж обрыднэ.
Алэ подумав вун і кажэ чорту так:
“Богатый хоть, алэ одын – нэ хочу жыты!
Погомоныты з кым? З кым папыроску закурыты?
Нэ всіх я тут вважав, чы там любыв, то правда,
Алэ коб погодывса на такэ, то був бы рыхтык гадом!
Так шчо давай, вэртай всіх нашых швыдко, по ранжыру!
А чорт на тэ: “Нэ можэ буты, Грыц! Шчо баеш ты, нэ віру!
Коб од богаття отказатыса, закопаных чырвонцув золотых?
Шчо за народ такый попавса мні… от жэ полішукы!
Алэ просыты слёзно я тэбэ, Грыцко, нэ буду
От шчовкну пальцом – раз і всэ забудэш!”
І правда, раптом Грыц стоіть в сэбэ на ганку,
Стара выводыть коровэй пастыса, як шчоранку.
Сэло жывэ, гудыть, сусідка Гэля нэсэ свынням,
Пэтро за плотом врэшті справывса з ботвыннем…
Ныхто нэ помныть вжэ ны про якого чорта,
Шчо ныбы на Поліссі був да выскочыв з чэроту.

1 thought on “Вертай всіх наших”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *