Вибранці
Нещодавно ПроСВІТ знайомив читачів з історією берестейських кантоністів в війську Тадеуша Костюшко, які були одною з причин швидкого зростання чисельності його війська, а також можливою причиною поразок. Історичним попередником кантоністів були підляські та берестейські вибранці.
 

В кінці ХVI століття військова справа в Річі Посполитій зазнала значних змін. На зміну традиційним формаціям прийшли гусари, угорська піхота та вибранці. Цю військову реформу здійснив король Стефан Баторій. Цікаво, що починав він з Королівства Польського. В Великому князівстві литовському, на території наближеній до зони бойових дій, новий тип військ вводився з певним запізненням. Стефан Баторій створив новий тип піхоти, яку згодом назвали польською, або вибранецькою піхотою. Звали вояків вибранецьких рот гайдуками або вибранцями. Один вибранець мав рекрутуватись з 20 ланів королівських економій і утримуватись коштом решти. Вибранці звільнялись від податків, робіт та постоїв. Пів року вибранці воювали не отримуючі нічого. Якщо війна тривала довще піхотинецю платили копу грошей в місяць. Вибранців-дезертирів, або ротмістрів які за підкуп звільняли когось з обов’язку йти у вибранців мали карати смертю. Набирали вибранецьку піхоту тільки на час війни. Оскільки піхотинці не були добре навченим військом їх бойова якість була невисокою. Тому використовували їх з різною метою, в тому числі як саперів для будівельних робіт. Селянське походження вибранців дало себе знати під час революції 1648 року, коли козаки стріляли поверх голів вибранців і останні частенько переходили на бік перших. В 1649 році шляхта ліквідувала цей рід військ. Але потреба у військах змусила повернутись до нього вже в 1652 році.

король Стефан Баторій

 
Набір у вибранецьку піхоту відбувався з певною періодичністю в 1581, 1595, 1617, 1625, 1627, 1628, 1633 … роках. За звичай, набір оголошував король. В 1632 році  рішення про набір рекрутів прийняв сейм. Як вже згадувалося, в Короні вибранці з’явились в 1578 році, і з 1595 року в Литві. В результаті першого спільного набору в обох частинах Річі Посполитої в 1596 році зібрано найбільшу кількість піхотинців – 2306.
В Головному архіві давніх актів в Варшаві зберігається один з найважливіших документів в історії “польської піхоти” – реєстр 1581 року в якому перераховано близько 2000 імен. Перший попис вибранецької піхоти король того року влаштував в двох містах: в Більську і Бересті. В першому мали зібратись роти з Прусії, Велькопольські, Мазовша, Підляшшя. Роти решти коронних земель мали прибути для попису до Берестя. Саме тут, під час внесення до реєстру, писар залишив обширне описання трьох з них.
Однією з перших “пописано” 2 червня 1581 року в Бересті роту Кшиштофа Гойського. Набрана вона була в Луківському повіті Люблинського воєводства. Рота складалася зі 120 вояків, які були зведені у десять шерегів. Кожен з них був озброєний шаблею, сокірою, “губчастою” рушницею, порохівницею і запалювальним ґнітом. Вдягнуті вибранці були, в тому числі й з роти Гойського, в одяг облочистої тобто блакитної барви. Ротмістр виділявся тим, що мав два власних кони, на яких служив “гарцерську” службу, тобто належав до легкої кінноти королівської гвардії. Варто нагадати, що до Луківського повіту війшла частина Південного Підляшшя, тому серед місцевих селян чимало таких, які мали східнослов’янські імена. Десятниками у Гойського були Мітка з Соколиці, Михайло Харитонович, Зінько Хведорів, Сидор Сеньків, Павел Климків, Січ Степанів, Борис Хоростко, Олекса Петрів, Гнат Князів, Ясько Іванів.
На землях Королівства Польського “польська піхота” з’явилась раніше. Тому одними з перших до неї потрапили вибранці з Підляського воєводства, яке, нагадаємо, було приєднано до Корони напередодні Люблинської унії. Роти з Підляшшя брали участь у війні з волоським господарем Михайлом в 1600 році. В 1602 році вибранці з Підляського, Белзського і Люблинського під командуванням Соколовського брали участь у війні зі шведами. Протягом років кількість рекрутів лишалась, порівняно, стабільною. В славетній битві під Кірхгольмом в 1605 році під командуванням Матвія Млодзяновського було 200 підляських вибранців. В 1609 році в поході на Москву брали участь 350 підляшан-піхотинців. В 1667 році під командуванням Казиміра Жондковського було 200 підляських вибранців. З описання підляської роти Млодзяновського відомо як виглядав одяг вибранців. Вдягались вони в типове регіональне вбрання. Кравці Більська пошили для вояків жупани та делії. На тлі блакитного вбрання основної маси, десятники виділялись червоними деліями і білими жупанами. Ротмістри отримували за службу порівняно добрі гроші. В 1690-92 роках підляському ротмістру Юзефу Левицькому платили по 200 флоринтів за рік. В підляському селі Старі Шпаки роками зберігалась пам’ять, що за службу в піхоті сім місцевих жителів отримали по два лани землі.

Інформації про берестейських та пинських вибранців менше, мало відомий їх чисельний склад. Можливо, причина в міцних позиціях магнатських родин. Коли в 1612 році староста берестейський, віленський каштелян Єронім Ходкевич дізнався про королівське рішення набрати рекрутів з місцевих селян, про те, що він має робити староста запитав в листі від 9 січня у канцлера Льва Сопіги. Ходкевич сумнівався в праві короля приймати такі рішення без дозволу сейму: “бо здається мні над право, бо жодної конституції про те нема“.

Єронім Ходкевич

 
Старости та державці королівських маєтків  з самого початку неохвоче допомагали набирати рекрутів, про що вже в 1579 році писав сам Стефан Баторій. Судячі з усього, в Литві ця проблема була гостріша, чим в Короні. В конституціях варшавського сейму 1629 року є окрема згадка про “вибранців ВКЛ”, яка пов’язана з тим, що “ротмістри вибранецькі від державців, і державці від ротмістрів в видаванні і виберанні вибранців немалу складність, а в звя’язку з тим і запізненні звикли мати”. Рішення сейму підкреслювало, що рекрутувати їх мають в маєтках короля, королеви, королівича, з решти маєтків Речі Посполитої замість вибранця мали сплатити по 3 злотих з волоки. 
 
Більше всього інформації є про берестейських вибранців, учасників шведської війни 1621-26 років. В 1620 році сейм прийняв вийняткове рішення і оголосив безстроковий набір до вибранецької піхоти. Вийнятковість ситуації вплинула на те, що ротмістр Стоцький взявся набирати вибранців в містах: в Каменці і Пружаній. Один з листів Льва Сопіги, написаний 3 березня 1621 року в Бересті, цілком присвячений темі рекрутів. 
 

Кшиштоф Радивил

 
Головною фігурою війни зі шведами був польний гетьман князь Кшиштоф Радивил. Гетьман був стурбований запізнілим формуванням піхоти в Берестейському воєводстві. В листі 10 червня 1621 року до литовського підскарбія Кшиштофа Нарушевича він писав про потребу “повідомити Його Королівський Милості, що про берестейських і пинських вибранців жодної певної інформації нема, бо ні приватних ні приповідних листів, ні також універсалів не прислано“. 12 липня 1621 року року гетьман пише до канцлера Льва Сопіги про те, що за його інформацією “берестейські вибранці неготові” і що “про пинських вибранців, тільки знає, що Його Королівська Милость з економії і з усіх держав, також і староства пинського наказав вибирати“.
 

Про берестейську піхоту під командуванням Кшиштофа Олдаковського йшла добра слава, як про досвідчених вояків, про що в листі до Кшиштофа Радивила писав король Жигимонт ІІІ Ваза 28 травня 1621 року.  В травні-липні 1621 року з Олдаковський набрав в берестейській економії 100 вибранців, в серпні-жовтні 31, листопаді 1621 – січні 1622 – 57. 

замок Румборк

 
Берестейські вибранці склали гарнізон замку Рауни, або, як писали в тодішніх текстах, Румборка. Але в січні 1622 року 54 з 67-и вибранців втікли. На їх місце 30 березня прибув Олдаковський з 30 людьми. Але в березні 1622 року усі вибранці розбіглись. Після чого хоругву скрутили і Олдаковський попросив гетьмана дозволу поїхати за другим набором. Про це повідомив 16 березня 1622 року Лев Сопіга Кшиштофа Радивила. Однією з причин дезертирства було погане забеспечення війська. 5 квітня 1622 року Олдаковський доносив, що завдякі допомозі старости румборкського Кшиштофа Веселовського кожен з  гайдуків отримав по пуру (24 гарнці) жита.
Поширення вогнепальної зброї та артилерії вимагало створення та збільшення досі малочисельних родів військ. Військові потреби зростали і, навіть, участь непрофесійного селянського війська була дуже необхідна. 1635 році берестейських вибранців покликано як інженерні війська: з шаблями, сокірами, залізниками. Кожен десяток повинен був мати дві тачки, пилу, два сверла і два долота. 
 
З роками пам’ять про гайдуків-піхотинців затерлася, зникли їх привілеї і тільки прізвища їх нащадків, інші мало помітні сліди, продовжують нагадувати про військову реформу Стефана Баторія.
 
 
 
 
 

 

 

  • 2
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *