Виписувати коляду

Крейда, свічка, ніж. Усе це знаряддя якими традиційно користуються на Берестейщині для того, щоб захистити хату та господарські будівлі од лиха.

СТАТТЯ ПРО МОВНУ КАРТИНУ СВІТУ

В 1968 році в книзі “Лексика Полісся” була надрукована грунтовна стаття Федора Климчука “Специфічна лексика Дорогичинського Полісся” в який він використав оригінальну форму правопису: використавши і “заборонену” на той час літеру ґ, драгоманівське j, апостроф для позначення м’яккості приголосних подібно до титла Миколи Гатцука, щ на позначення подвійного звуку [ʃt͡ʃ] , цц на позначення сполучення [t͡sʲː], и для позначення звуку [i], літеру в для позначення звуку на місці історичного [w]. Вона досить оригінальна для тих, кому знайомий правопис, яким користався відомий діалектолог у пізніших працях і при тому проглядає певна переємність … . Але ж найцікавішим є зміст статті. В ньому описано чимало важливих традиційних реалій, з’яв духовної культури. 

ПИСАНА КОЛЯДА

Найважливіші зимові свята в рідному селі Федора Климчука Симоновичі Дорогичинського району, як і у інших традиційних селах, мали назву Коляд. Останню з яких тут звуть Водяна Коляда або Водянуха. В цей день в Симоновичах чоловіки втрєтє розпалюють вогонь в печі, в цей же момент додають під настілник соломи, ворожать на здоров’я. Але перш за все необхідно “виписувати коляду”. Виглядає він наступним чином. Ввечорі напередодні Водохреща господар бере під руку шапку, тримає при собі тарілку, хлібчик, ложку кутті, свічку і крейду. Підходячи до кожного вікна чи дверей він хреститься, після чого малює крейдою по три хрести. “Виписуючі коляду” поблизу вікна з вулиці господар питає господині де сіяти льон. На що отримує відповідь: “Де посієш, нехай Бог родить”. Традиційно на Берестейщині, більшість населення якого скаладають православні, в таких місцях малюють тільки хрестики. В Пинському районі додавали, що “одписувати коляду” треба тримаючі під лівою пахвою хліб, в лівій руці свячену воду. В Дубровицькому районі такий звичай носив назву “записувати коляду”. На Ковельщині – “розписувати коляду”, бо “вже Коляда розписалася на цілий рік”. На Ковельщині, Ратнівщині та Лунинеччині вечір напередодні Водохреща має назву Писаної Коляди. 

На Громниці громничною свічкою викурювали по три хрестики не дільки над дверима, але й на балці. Одним з найдавніших способів також були зарубки. Неодноразовим свідком обряду, який проводився в його рідній хаті був поет Василь Стасюк з села Луково (місцеве Луке) Малоритського району.

 ПИШИ НА СТІНУ

Використання стіни як місця для записів, нанесення певних знаків раніше було досить поширене. Зайбільше таких записів було в публічних місцях, в корчмах, в вітряках, на дзвінницях, на зрубах колодязів. Федір Вовк зафіксував як традиційно “записували” числа: коротка пряма – одиниця, довга – десяток, коса – сотня, хрест – 500. Тому той й співалося в народних піснях “Пиши гроші на стіну, а як стіну розбереш, тоді гроши забереш”.

  • 7
    Поширили:

2 thoughts on “Виписувати коляду”

  1. MLSKemppi сказав:

    З часом “колядники на рідну кишеню” почали здавати свої неславні позиції. Чи підо впливом тієї ж “Рідної Школи”, яку раніше висмівали, чи своєї читальні, переходили спонтанно в табір “суспільницьких” колядників і колядували на різні народні справи, що зголошували свої слушні права до збірки коляди. А справ тих було чимало: до “Рідної Школи” прийшла рідна “Просвіта”, рідні інваліди, рідні студенти — і багато-багато інших. Кожна з цих суспільних установ,чи організацій, виписувала на прапорі своєї збіркової кампанії монопольне: “Вся коляда нам (власне “ім’я рек”) — і йшлі з цим гаслом і з скарбонкою “в народ”.

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Вельми цікавий коментар. Такий, сказати, галицький, бо мова йде про “Рідну Школу”, а за “сокальським кордоном” умов для її розвитку не було.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 thoughts on “Виписувати коляду”

  1. MLSKemppi сказав:

    З часом “колядники на рідну кишеню” почали здавати свої неславні позиції. Чи підо впливом тієї ж “Рідної Школи”, яку раніше висмівали, чи своєї читальні, переходили спонтанно в табір “суспільницьких” колядників і колядували на різні народні справи, що зголошували свої слушні права до збірки коляди. А справ тих було чимало: до “Рідної Школи” прийшла рідна “Просвіта”, рідні інваліди, рідні студенти — і багато-багато інших. Кожна з цих суспільних установ,чи організацій, виписувала на прапорі своєї збіркової кампанії монопольне: “Вся коляда нам (власне “ім’я рек”) — і йшлі з цим гаслом і з скарбонкою “в народ”.

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Вельми цікавий коментар. Такий, сказати, галицький, бо мова йде про “Рідну Школу”, а за “сокальським кордоном” умов для її розвитку не було.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *