Володавський міністр Андрій Венгерський

Віктор Місіюк, Культура
20/09/2021, Leave a comment

Однією з найяскравіших постатей Реформації на території Побужжя в XVII столітті був Андрій Венгерський. При тому його біографія публічно мало відома і, часто, навіть базових уявлень про те кім він був у сучасників нема. Докладна дата появи протестантського приходу у Володаві невідома, як і діяльність першого місцевого протестантського священика. З листопаду 1633 до 1648 року міністром реформаторського збору в самому південному місті Берестейського повіту був педагог, поет, історик церкви, проповідник  Андрій Венгерський. До міста він приїхав на запрошення покровителя релігійних дисидентів, православних і протестантів, Рафала Лещинського. В різних працях Венгерського називають пастором, а його самого вважають то представником кальвіністів, то чеських братів, то лютеран. Справа в тому, що в свій час до володавського маєтку Лещинських переїхали переслідувані представники усіх трьох згаданих протестантських деномінацій. На потреби утікачів 27 квітня 1633 року оголошено збір коштів по громадах в Річі Посполитій. При тому окремо було згадано, що в малопольський провінції вони сконцентровані у Володаві. То ж не дивно, що невдовзі, серед іншого завдяки Андрію Венгерському, на генеральній конвокації у Володаві було досягнуто порозуміння між кальвіністами і чеськими браттями. Нагадаємо, що одним з учасників володавської конвокації був відомий чеський педагог Яна Амоса Коменського. Очевидно, що Венгерський, як недавній ректор лещинської гімназії, був причетний до рішення генеральної конвокації про заснування у Володаві школу і шкільної семінарії для випускників “seminarium ecclesiae pro alumnis”. Існувала тут і форма духовної вищої освіти. До прикладу, в червені 1645 році окружний синод виділив ректору коцької школи поету Мартину Чупалинському, який вирішив обрати замість педагогічної кар’єри духовне життя, 200 злотих на рік для того, щоб він жив в будинку Андрія Венгерського і навчався в останнього мистецтву проповіді. Педагог продовжував навчатись у Володаві ще й в квітні 1646 року. Тож не випадково зустрічаємойого прізвище володавського міністра серед схолархів, як в античності називали керівників шкіл, малопольської провінції. Звертав він увагу й на забеспечення шкіл належною літературою. Писав і перекладав письменник польською і латинською мовами. В 1634 році Андрій Венгерський переклав польською мовою підручник “Janua linquarum reserata“.

“Слов’янська Реформація” авторства Андрія Венгерського

Всебічній оцінці творчості Андрія Венгерського перешкоджає те, що з певних причин він частово публікувався анонімно чи напіванонімно. Граматику Рені “M. Joannis Rhenii Donatus latino – germanicus” Венгерський опублікував під псевдом Leibruder. Фундаментальна історія слов’янських релігійних течій “Systema historico-chronologicum Ecclesiarum Slavonicarum per provincias varias praecipue Poloniae, Bohemcae, Lituaniae, Russiae, Prussie, Moraviae etc. distinctiarum” початково була надукована під псевдом Adrian Regenvolscii. Згадана книга лишається одним з найбільш цитованих джерел не тільки по історії Реформації в Річі Посполитій, але й вільнодумства. В ній в тому числі міститься інформація про жидовствующих, які втекли од переслідувань з Московського царства. Він також згадує про русинів, які прийняли протестантські ідеї. В зв’язку з чим цікава згадка Венгерським популярного в середовищі антитринітаріїв “Листа Івана Смери до великого князя Володимира Святого“. Велика увага в його праці приділена викладачу Острозької академії, учаснику Берестейського церковного собору 1596 року, костянтинопольському патріарху Кирилу Лукарису. Крім того повідомляє, що у реформаторських зборах в Великому князівстві литовському використовують польську мову крім, але в Науяместисі в Упитський землі, Кедайнях, Папіле, Куртувенах і інших міністри співають литовською мовою, яку Венгерський вважав дуже подібною на італійську і іспанську мови.

Фрагмент книги Андрія Венгерського в якому йде мова про використання литовської мови в кальвіністських зборах

Як і кожний плідний автор Андрій Венгерський мав у Володаві велику, як на пише Франтішек Радзіжевський кількатисячтомну, бібліотеку. Зібрання було втрачене в 1648 році, коли Венгерський разом з родиною втік до Вєлькопольскі. Велику частину творчої спадщини Андрія Венгерського складають книги літургійного та паралітургійного характеру, написані ним у Володаві. В їх числі кілька опублікованих проповідей, виголошених на похоронах членів родини Лещинських і іменитих протестантів. Надзвичайно цікавим є пісенник і молитовник “I. Kaznodzieja osobny … II. Kaznodzieja domowy … III. Kaznodzieja zborowy” 1646. В виданні, серед іншого, зміщено чимало деталей з особливостей культу чеських братів. В ньому також опубліковано кілька авторських пісень Андрія Венгерського. В 1645 році Венгерський опублікував “Generalis confessio doctrinae ecclesiarum reformatarum”, який містить символ віри торунського собору реформаторської церкви Річі Посполитої.

родовий герб Андрія Венгерського

Високий статус Андрія Венгерського в реформаторський церкві підкріплювався званням люблинського сеньора. Тобто Володава всупереч буквальному звучанню була адміністративним центром люблинської округи – дистрікту. Така традиція мала місце й пізніше. Зв’язок з Люблинщиною пояснюється тим, що хоча володавські маєтки Лещинських находились у Берестейському воєводстві в церковному відношенні вони були включені протестантами до малопольської провінції. Як генеральна конвокація 1634 року, так і провінційні синоди 1639, 1642, 1644 років були організовані і проведені при володавському зборі за часів активної діяльності Андрія Венгерського.

 

Залишити відповідь