“Вісник Пер’яславщини” поцікавився, як оцінюють Берестейський мир сучасні українські історики

Про умови і наслідки підписання Берестейського миру для України «Вісник» розмовляв з головним науковим співробітником Інституту історії України НАН України, доктором історичних наук, професором Русланом Пирогом (76 років).

– Руслане Яковичу, яке місце у календарі ювілейних подій Української революції 1917-1921 років займає ця дата?

– Революційна боротьба українців за відродження і утвердження національної державності має чимало знакових дат, які відображають певні етапи тієї складної доби. По-перше, необхідність укладення мирного договору стимулювала прийняття Четвертого Універсалу, яким УНР була проголошена самостійною, суверенною, ні від кого незалежною державою. По-друге, УНР стала суб’єктом міжнародного права і підписала мирний договір, за яким до неї відходила Холмщина, а Східна Галичина і Буковина мали стати коронним краєм у складі Австро-Угорської імперії. По-третє, УНР в особі нових союзників отримала військовий захист.

– Але ж за цим договором українська сторона взяла на себе досить обтяжливі зобов’язання щодо поставок до Центральних держав харчових продуктів і сировини.

– Так, 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса (живою вагою), іншу сільгосппродукцію. Погодитися на такі обсяги нашим делегатам довелося в умовах захоплення більшовицькими військами значної території республіки, включаючи й Київ. Не маючи власних боєздатних збройних сил, УНР змушена була звернутися за військовою допомогою до Німеччини і Австро-Угорщини в боротьбі проти червоної експансії.

– Як сьогодні, зі столітньої віддалі, можна оцінити діяльність перших українських дипломатів?

– Молоді українські діячі Всеволод Голубович, Олександр Севрюк, Микола Любинський, Микола Левитський не мали дипломатичного досвіду, але гаряче захищали інтереси УНР, зуміли відстояти самостійний статус делегації, використали певні австрійсько-німецькі протиріччя і уклали договір. Їх зусилля позитивно оцінив не тільки голова Центральної Ради Михайло Грушевський, але й один із керівників німецької делегації генерал Макс Гофман.

– Нові союзники УНР звільнили українську територію від більшовицьких військ. Чому ж вітчизняна і зарубіжна історіографія перебування німецьких і австро-угорських військ в Україні характеризує як окупацію?

– Насамперед слід сказати, що і німці, і австрійці переслідували досить прагматичні цілі – використати українські сировинні ресурси для поліпшення свого продовольчого становища як необхідної умови продовження війни. Керівництво УНР з його соціалізаторськими проектами і управлінською неміччю поставило під загрозу виконання тристоронніх торговельно-економічних угод, тобто експортних поставок збіжжя до Німеччини, Австро-Угорщини. За цих обставин «дружня допомога» перетворилася у доволі жорстку окупацію. Німецьке військове командування втрутилося у проведення посівної кампанії, поширило на українських громадян юрисдикцію своїх військово-польових судів, жорстоко придушувало селянські виступи, повалило Центральну Раду і встановили замість республіканської гетьманську форму правління.

– Виходить, що результати Берестейського миру виявилися протилежними очікуванням керманичів УНР?

– Не зовсім так. Мирний договір дозволив принаймні на рік врятувати українську державність від зазіхань більшовицької Росії, дістати з її боку визнання самостійності УНР, підписати з Україною перемир’я і дотримуватися його аж до падіння Німецької імперії у листопаді 1918 р. Інша річ Австро-Угорщина, яка так і не ратифікувала мирний договір, а таємний протокол (у тому числі й український примірник) щодо утворення на західноукраїнських землях коронного краю взагалі був спалений. Зате самовільний вивіз українського продовольства в австрійській окупаційній зоні практикувався дуже широко і мав грабіжницький характер.

– Який вплив мав Берестейський мирний договір на ставлення до України держав Антанти?

– Як уже було сказано, рятуючись від більшовицької агресії, УНР уклала сепаратний мирний договір з країнами Четверного союзу. У такий спосіб вона у Світовій війні фактично стала на бік одного з воюючих блоків і протиставила себе іншому у той час, коли переможець ще був невідомий. Гетьманат Павла Скоропадського, який змінив УНР, розглядався країнами-переможницями як сателіт Німеччини. У геополітичних розкладах Антанти щодо повоєнного переустрою Європи місця самостійній Україні не знайшлося.

– І нарешті, яким постає Берестейський мирний договір у контексті загальних здобутків і втрат Української революції?

– Переконаний, що це був позитивний крок. Насамперед необхідність його підписання стала спонукальним мотивом для лідерів УНР порвати з федералістськими ілюзіями будівництва демократичної, вільної Росії і проголосити державну самостійність. Загальновідома стримуюча роль договору щодо агресивних намірів РФСРР. Міжнародне визнання УНР, а потім і Гетьманату – також результат Берестейських домовленостей.

Звичайно, на карб вождям Української революції можна ставити помилкове прогнозування перебігу і фіналу Світової війни. І навіть можна поміркувати, якою була б доля України у разі перемоги Німеччини та її союзників. Але ж історія, як відомо, не має умовного способу.

За матеріалом Вісник

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *