Генеральность і король. Лист до Костюшко

Одним з головних ініціаторів реформ, які мали на меті впровадження демагогічного деспотизму, який обмежує права вільного шляхетського народу, Генеральна конфедерація обох народів утворена в Бересті вважала короля Річі Посполитої Станислава Августа Понятовського. 25 серпня короля змушено вдруге підписати декларацію приєднання до Торговицької конфедерації в якій він засуджував проведені за його підтримкою реформи.

Берестейський з’їзд розпочав свою роботу в особливий момент, 7 вересня став королем Станислав Август Понятовських. Для усіх європейських монархій це було одне з найбільших свят. Але ні у Бересті, ні в Річі Посполитій загалом того року святочних заходів не було. Король не був запрошений на збори торговичан. Хоча одним з кульмінаційних моментів об’єднання конфедерації “обох народів” було зачитування тексту приєднання короля до конфедератів в тостах за святковим столом в цей день правлячого монарха не згадували.

“Республіканці” намагались максимально зменшити владу короля. Листом від 19 вересня короля змушено припинити роздавання вакансій і військових звань. Крім того Генеральність отримала право видавати так звані санцита, документи рівнозначні з королівськими привілеями. Фактично король в цей момент був позбавлений реальної влади. Як виглядала переписка між Потоцьким і Понятовським добре не відомо. Перший з листів, висланий королем з Варшави маршалку в період його перебування в Бересті датований шостим вересня 1792 року. Приватні листи є важливим джерелом для розуміння особливостей тогочасної громадської думки, ставлення сучасників до подій. Один з таких листів став публічно відомий і з нього добре видно як ставилися організатори Торговицької конфедерації до короля та команди реформаторів. Тим листом була відповідь маршалка Щасного Потоцького на лист генерала Тадеуша Костюшко.

Костюшко звернувся до маршалка шостого вересня, в перший день Берестейського з’їзду Торговицької конфедерації. Причиною стало видання Щасним Потоцьким 29 серпня під час його перебування в Любомлі “Постанови, яка забороняє носіння знаків (орденів), медалів”. Нею заборонено публічно носити введений королем орден Virtuti Militari і іншу символіку пов’язану з Конституцією 3 травня. Відреагувати на постанову коло учасніків переможної битви під Зеленцами намовили свого командира, прихильника ідей французького Просвітництва, відомого вже на той момент борця за незалежність Сполучених штатів Америки Тадеуша Костюшко. З самого тексту виникає, що він написаний був у присутності бригадира князя Євстахія Сангушко і генерал-лейтенанта Станислава Мокроновського.

Лист Костюшко не зміг вплинути на ставлення маршалка до найвищої військової нагороди. 9 вересня в Бересті оголошено “Резолюцію видану Станиславом Потоцьким з питання відмовлення від орденів”. Наступного дня лідер торговичан відповів Костюшко. З огляду на значення відповіді для розуміння історичних процесів, а також для місцевої історії наводимо її текст повністю:

“Ясно Вельможний М(ило)ості Пане Генерале!

Я мав честь отримати Я(сно)В(ельможного) В(ашейчесті)Пана писаний 6 сентября з Варшави в справі хрестиків, які король безправно роздає нашому благородному і хороброму лицарству, яке я добре знаю, щоби при кожній нагоді заслужити найбільших нагород. 

Щиро кажу ЯВ ВПану, бо вас сердечно шаную і поважаю, бо був би радий як би ви і колегі ваші по службі були переконані, що іх мужність цінувати вмію і що не менше їх цінить Генеральна коронна конфедерація. 

Промовляючі до жовнірів-поляків, кажу до вільної республіканської шляхти. 

Польща є Республікою (тут і далій в оригіналі слово пишиться злитно Річпосполита), обирає собі короля щоб був її головою, обирає Магістратури, для управління, утримує військо для захисту своєї Свободи і Держави, яку має обраний Король Польщі, щоб був шанованим головою Республикі, має обов’язки визначені Правами і Пактами. Король не маючі законодавчого права нічого сам вирішати не може: яким правом заснував він Орден, якого Республіка не знає? В такому випадку той Орден не існує, ніхто його мати не може і, хіба, той би його визнавав, хто визнає за королем право на установчі права і законодавчу владу; а польський жовнір повинен знати, що тільки Республіці служить, що тільки Республіка законодавчею владою і установчі права може мати. Не відбираємо нашому Лицарству прикраси, які воно мати могло, лише кажемо, що їх не було. 

Війна за устримання Варшавської змови і монархічної влади нав’язаної цією змовою бла війною проти Республіки, тому Республіка за мужність показане обманутим військом нагороджувати не може і закону про Орден безправно королем прийнятий дотримуватись не повинно. І хоча військо Республіки чинило опір іноземному війську, обмануте воно виступило проти Республіки; бо це замежне військо було союзником Республіки, мало намір не завоювати Республіку, а повернути її.

ЯВ ВПан, що мужньо в Америці боровся в складі підкріпленням іноземного французького війська, не отримав би Ордену Цинцинатті, коли б в тому краї проти іноземців французів воював, хоча великою була правова різниця між допомогою наданою Французами Шатам, юридично до Англійської держави приналежних, від тої яку надала Катерина Велика одвічно союзній собі Республіці, поваленій в минулому році Варшавською змовою. 

Тільки той ту нерозумну війну може назвати святою і правденою, хто ризикує кров’ю братів своїх, мав приховані власні інтереси; не йшло ні про незалежність Республіки, ні про захист її Держав, тільки про збереження амбіціозних, руйнівних для Республіки варшавських проектів, які не мали нічого спільного ні з миром, ні з щастям Польщі.

Крім того ЯВ ВПан повинен ясно розуміти, якби з того, що пише не зрозумів, що Генеральна конфедерація не має жодного наміру покривдити хоробрих Своїх Братів, які служать у війську, що цінує їх мужність, що їх серця з цього моменту хоче прив’язати до Республіки і Республіканського уряду.

До ЯВ ВПана особисто Генеральна конфедерація має велику повагу і, знаючі ваші якості і таланти, і маючі на меті зміцнення Республіки, все що робить, робить з огляду на потрубу публічних інтересів.

Прошу прийняти щирі запевення, як був би рад особисто виразити, що з високої поваги лишаюсь найнижчим слугою ЯВ ВПана. 

10 дня сентября 1792 року з Берестя Станислав Щасний Потоцький Г.А.К.М.К.К. (генерал коронної артилерії, маршалок коронної конфедерації)“.

Лист пригноблююче подіяв на Тадеуша Костюшко. Генерал зрозумів, що занайти компроміс між національними інтересами і бажанням республіканців отримати як мога більше особистих свобод не вдасться. Можливо, що саме в цей момент Костюшко вперше спала думка про повстання проти аргесії сусідніх монархій. 

 

 

  • 2
    Поширили:

1 thought on “Генеральность і король. Лист до Костюшко”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 thought on “Генеральность і король. Лист до Костюшко”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *