Головний капелан української армії

Віктор Місіюк, Культура
03/09/2021, 2 коментарі

Серед видатних постатей Української революції 1917-21 років є уродженці Західного Полісся, населення якого в роки Першої світової війни було роспорошене про території Російської імперії, а сама територія зайнята германськими і австро-угорськими військами. Один з них отець Антоній Матеюк. Він народився у с. Угнин Володавського повіту в родині Василя Матеюка. Закінчив Холмську духовну семінарію. До 1914 р. був священиком у с. Хижовичі Томашівського повіту Холмської губернії. Священик прихода села Теребінь. Під час Першої світової війни евакуювався до Києва. З 13 лютого 1916 став капеланом 25-ї бригади державного ополчення. Військовий священик 248-ї ополченської дружини.

Одяг капелана Української народної республіки

Антоній Матеюк був одним з лідерів біженських організацій, брав активну участь в роботі Центральної Ради. 9 травня 1917 року він вітав Треті Загальні Збори Центральної Ради від холмщаків-біженців, проживаючих в Київі, і просив Центральну Раду захищати інтереси Холмщини.  На Всенародному з’їзді Холмщини у Києві 25–27.08.1917 отця Антонія обрана заступником голови Холмського губернського виконавчого комітету. Йому також належала честь відкривати з’їзд. У своїй промові він казав: «Зібрались ми, ніби на свято до Холма, але різниця велика. Ми прийшли сюди, як каліки, простягаючи руки, без рідної землі. Якби Холмський король Данило встав з гробу і з’явився серед нас – заплакав би вкупі з нами, сказавши: «Те, що я поставив високо, впало!». У той час як поляки – кажуть, що Холмщина – то польська земля – тільки Україна і Центральна Рада простягають до нас руку, ми повинні сказати: «Ні!». Ми ж тут заявляємо, що в нас б’ється серце до Холмської Землі і ми її ні за що не проміняємо. Ми повинні відбудувати наше розбите святеє святих». Питання долі Холмщини Матеюк підіймав на засіданнях Центральної Ради: «цілий холмський народ буде підпирати Центральну Раду в боротьбі за автономію і прохає Центральну Раду вжити всіх заходів, щоби було скасовано прилучення Холмщини до Польщі».  На доручення Михайла Грушевського разом із Тимошем Олесіюком наносив на карту удокладнену лінію польсько-українського етнічного кордону для членів делегації УНР на Берестейських мирних перемовинах. Був у складі делегації біженців до гетьмана Павла Скоропадського в справі фактичного приєднання Холмщини до України, збройного захисту українських установ і надання допомоги біженцям.

Антоній Матеюк чимало зробив для утвердження національної церкви. Був одним з трьох членів Холмської духовної колегії, які брали участь у Всеукраїнському церковному соборі, який відбувся 5 липня 1918 року у Києві. 10 липня 1918 року отець Антоній промовляв на знаковій панахиді по гетьману Івану Мазепі. За Директорії був обраний до складу Українського Священного Синоду.

Уродженець Володавщини відомий також своєю твердою позицією щодо захисту державних інтересів України. На одному з пленарних засідань Центральної Ради Антоній Матеюк підкреслював:  «минуло всього місяць від згоди з Тимчасовим урядом і сьогодні ми бачимо, що з цієї згоди не осталося нічого, і можна сказати, що через місяць і з цієї інструкції також не останеться нічого, бо ясно, що Тимчасовий уряд робить все, щоб лиш довести до розриву з українською демократією». Військовий священик гостро критикував позицію Генерального секретаря у закордонних справах УНР Олександра Шульгина, який намагався уникнути війни з російським урядом за всяку ціну.

Багато зробив лідер біженців з Холмської губернії для розбудови інституту капеланів в українському війську. Наприкінці 1917 — на початку 1918 р. він перебував на посаді священика 2-ї Сердюцької дивізії військ Центральної Ради. Коли розпочалася перша українсько-більшовицька війна став капеланом Запорізького загону генерала К. Прісовського, який навесні 1918 р. розгорнутий у Запорізьку дивізію Армії УНР. Відтак, о.А.Матеюк став дивізійним благочинним. Після приходу до влади гетьмана Скоропадського мешкав у Києві. В травні 1918 у складі Генерального Штабу створено Духовну управу, яку очолив А.Матеюк. У листопаді 1918 р. приєднався до керівників антигетьманського повстання. Наприкінці листопада 1918 р. о. Антонія Матеюка наказом Головного Отамана було призначено протопресвітером військ Директорії, а згодом — протопресвітером Дієвої армії УНР зі званням генерал-хорунжого і керівником головної управи військового духовенства. Зусиллями отця Антонія розроблено та затверджено штати українського військового духовенства. Передбачалося, що при штабі кожного корпусу або групи буде один протоієрей або священик, у розпорядженні якого перебуватимуть псаломщик-регент (він же секретар) та церковник. Корпусним священикам мали підпорядковуватись протоієреї та ієреї полків, гарматних бригад і військових шпиталів (по одному на частину). Кожному з полкових священиків так само допомагали псаломщик-регент і церковник. Старший з ієреїв виконував обов’язки благочинного.

У листопаді 1919 р. отець Антоній Матеюк захворів на тиф і був залишений у шпіталі м. Жмеринки. Того ж місяця, по захопленні міста білогвардійськими військами, разом із іншими хворими розстріляний денікінцями.

 

 

 

2 thoughts on “Головний капелан української армії”

Залишити відповідь