Горд. Купальська рослина

Віктор Місіюк, Культура
17/06/2021, Leave a comment

На сторінці 176 в книзі “По рідному краю” Олени Киселівської є одна-єдина купальська пісня, очевидно записана завдяки дорогичинським просвітянам. Одним з самих цікавих фрагментів якої є згадка про рослину, яку дівчата рвали на свято Купайла в гаю.

Тепер Купало, завтра Ян,
Пішли дівочки в зелений гай ,
Пішли дівочки горди рвати,
За ними хлопці Петра ждати.
Дівочки горди не нарвали,
А хлопці Петра таки діждали.

Viburnum lantana цілолиста або чорна калина

Значення згаданої назви досвідчений дослідник, співавтор словників, лексичних атласів, в тому “Загальнослов’янського лексичного атласу” діалектолог Федір Климчук не знав. Тексти купальських пісень, які вчений  записав в рідному селі Симоновичі,  були опубліковані у 1978 році у виданні “Словянський і балканський фольколор” на сторінці 210. В коментарі до пісні де згадано горд вчений написав – “якась рослина”:

Тепер Купала, взавтра Ян,
Пошли дивочки в зильоний гай,
В зильоний гай горда рвати,
Щоб трудно ворогам Питра ждати.
Дивочки горда ни нарвали,
Ворогове Питра ни дождали,
Ой ни дождали, поздихали,
Їх в свинориях похавали.
Над їми гарбузом позвоніли,
А помилом покропили.

Теттяна Кухаронак в першому випуску часописа “Білоруський фольклор” за 2014 рік на сторінці 370 записала од Ганни Грищук 1929 року народження з села Соболі купальську пісню, яка різниться тільки характерною для села і околиці вимовою. Автор позначила, що ордом має бути відома купальська рослина – папороть:

Тепер Купайло, завтра Ян,
Пошлі девочки в зельоний най,
Пошлі девочки орди рвати
Сказалі хлопцам Петра ждати,
Хлопчикі орди не нарвали
Девчата Петра не дождали.

Карти поширення горда з Державного кадастру рослинного світу Республіки Білорусь

Слово горд, синоним гордовини, зустрічається в в німецько-російському словнику Йогана Христофа Аделюнга, в російському словнику Володимира Даля, польському словнику Франтишка Антонія Потоцького, українсько-німецькому словнику Євгена Желехівського, українському словнику Бориса Гринченка. Співзвучне йому слово жіночого роду горда, яким за словником Григорія Аркушина позначають не рослину, а блюдо отримане з розтертого конопляного сім’я. Рослину за головним ареалом називають ще середземноморською калиною (вона не любить заволожених місць), за особливістю листя повстяною калиною, а за кольором зрілих плодів чорною калиною. Цікаво, що нині згідно з Державним кадастром рослинного світу Республіки Білорусь, опублікованому в 2021 році, ні на території Дорогичинського, ні на території Березовського району, де були записані купальські пісні популяції гордовини не зафіксовані. Більше всього популяцій виявлено в Гроденський області, але вони малочисельні. Найбільша популяція гордовини росте в Пружанському районі, на території якої частково находяться Біловезька, Кобринська і Ружанські пущі. Ягода їстівна, але містить токсини, які у великій кількості можуть викликати нудоту і понос. Чи не тому в купальских текстах згадується про те, що “вороги поздихали”? Крім того сок з ягід використовували для виготовлення чорнил. Плоди чорної калини визрівають осінню, цвіте рослина на початку червня, тобто до літнього сонцестояння. Тоже дівчат з пісні приваблювали ні ягоди, ні квіти. Гордовину в традиційному господарстві часто використовували на чубуки (цибухи). Але в тексті виразно сказано, що її не рубають, не ломають, а рвуть. Дослідники стверджують, що серед інших корисних реговин в молодих пагонах рослини міститься урсолова кислота, відома протизапальним, протигрибковим, протипухлинним, противиразковим, противірусним ефектом. Але чи знали про його носії  традиційної культури, і чому саме така порівняно рідка рослина потрапила до берестейських купальських пісень?

 

Залишити відповідь