Гудок паровоза та пароплава

ПроСВІТ, На здоров'я
22/11/2021, Leave a comment

Сергій має правило: ніколи не пристібати свій байк замком, навіть якщо доводиться залишати велосипед надовго. А який сенс? Настільки незвичайне засіб пересування відвести неможливо. Великий настільки екзотичний зовні і нестандартний за змістом, що його одразу знайдуть. Перетворення звичайного гірського велосипеда MTB на електричний Сергій почав сім років тому. Можливо, щоб просто отримати електровелик, не потрібні були роки праці та мозкового штурму — достатньо було купити хорошу техніку та не морочитися. Але ж це нудно.

Збираючи байк по деталях, Сергій отримав двоколісний транспорт вартістю близько тисячі доларів. Для порівняння: електричний велосипед у середньому ціновому сегменті коштує близько 1,5—2 тисячі доларів. А щоб придбати еквівалент тієї техніки, яку створив брестянин, мабуть, довелося б значно більше витратити.

2014-го про електровелосипеди в регіонах мало хто знав, — каже чоловік. — Таку іграшку, мабуть, мали двоє-троє хлопців у Бересті. Привозили їх із Європи. У мене таких грошей не було, як і бажання купувати готовий велосипед. Цікавіше зібрати машину самому. Став вивчати на різних сайтах, як поставити двигун на колесо, встановити контролер, ручку газу — все необхідне, щоб він їхав сам і крутити педалі було б не обов’язково.

Під час конструювання перебирав різні мотори, зокрема голландський, — згадує конструктор. — Потім вирішив зупинитися на китайському редукторному MXUS — одному із найкращих двигунів серед тих, що виставлені в інтернет-магазинах. Сьогодні до Берестя привозять електровелосипеди з Німеччини, Голландії, Польщі. Але на нових велобайках таких двигунів, як на моєму, я не бачив. Якщо поставити якісний агрегат та акумулятор, це значно збільшить ціну. Мій “китаєць” – редукторний, потужністю 1 кВт. Це дуже надійний мотор, здатний розвинути швидкість до 50 км/год досить високу для саморобного електровелосипеда.

За сім років перетворення гірського велосипеда на «електро» Сергій поміняв три мотори та чотири контролери. Останній двигун, більш надійний, коштував йому приблизно $300.

А ось німецькі, голландські мотори, всупереч поширеній думці про європейську якість, якраз не зовсім те, що треба. До того ж європейські двигуни не розраховані на швидку їзду. Європейці взагалі не розуміють, навіщо велосипедисту набирати високу швидкість. Вважають, що можна їхати потихеньку, акуратно. А для нас перше питання — як зробити так, щоби було швидше. Звичайно, я можу встановити деталі, щоб розвивати велику швидкість — аж до 100 км/год, але тоді вже краще робити три- чи чотириколісний велосипед. Поки що мені це не потрібно.

Велосипед Сергія має характер, до нього необхідно добре пристосуватися. Людина, яка не вміє керувати цією машиною, мабуть, далеко не зможе заїхати. Це ще одна причина, через яку чоловік не боїться за його збереження. Якщо незнайомець сяде за кермо і ненароком натисне на газ, то його може викинути з сідла. Але навіть якщо він зрушить з місця, на такому байку непросто зберігати рівновагу. Техніка важка — значно важча за звичайний гірський велосипед і навіть ніж мопед — загалом, це такий унікальний засіб пересування, який слухається лише свого господаря.

Наворочений зовнішній вигляд надає музична система з двома динаміками, встановленими біля керма. Вони підключені до смартфона. Для відмінного звуку він досяг акустичної потужності в 30 Вт. Ще одна фішка велика – сигнал. Звук Сергій підбирав спеціально, щоб одночасно нагадував гудок паровоза та пароплава на великій річці.

Якщо літні поряд йдуть, чи діти, чи молода мама з коляскою, гудіти не треба: можна налякати. А якщо молодь, то це якраз мої «слухачі». Їм прикольно. Зазвичай обертаються, махають рукою.

Ну і фари. На велосипеді встановлено вісім ліхтарів. Одна основна фара попереду, дві – протитуманні, одна габаритна і ще чотири додаткові.

Спеціальної освіти механіка у Сергія немає — у всі тонкощі електровелобудування він вникав як аматор. Працює чоловік столяром та сторожем у дитячому садку.

Мій велосипед ще чекає на доробки. Найближчим часом планую встановити на машину навігатор, GPS, відеореєстратор та багато іншого. Дуже хочеться мати гарний стробоскоп – звичайну «мигалку». Червоно-синя ніби заборонена, тому думаю поставити помаранчеву.

Сергій  стає впізнаваною фігурою у місті. Щодня хтось обов’язково зупиняє його на вулиці, щоб зняти фото чи відео. Спочатку така увага була незвичною, а потім стало навіть приємно побалакати з незнайомими людьми.

За матеріалом onliner.by

Залишити відповідь