Гумор по-камененюцькі

Гуморэска

Добрый друг в муёго мужа,
Пу яко́му вэ́льмэ ту́жыт,
Гэто мілый пузыро́к,
Які́й му́цно б’е на зрок.

Як я помню у кватэ́ры,
Удчынэ́в в пуко́й вун двэ́рэ,
После в ша́пэ всё прувірыв,
Сам субі вун ны пувірыв.

Жунка пляшку як схава́е,
А мінэ то спукуша́е.
Як жэш мны йійі ны пэ́тэ,
І тудэ вудэ нале́тэ.

Бачыт чудо тут якое
У кутку стойіт хмільное.
Мац – в руці такое ва́жке,
Пудымаю – а там пляшка.

Чы то ява, чы то сон?
Вздрыганувся раптом вун.
Во якое шанцуванне,
Удхватэ́в я частува́нне.

Дэ ны здумай хо́ванку
І ныгдэ́ ныма рату́нку.
Всю́дэ на́йдэ гэтый зух,
Ны выно́шу я на дух.

Вірш на тему життєвого гумору говіркою зниклого села Плянта (Біловезька пуща) написала
Ромашко Раїса Михайлівна

  • 20
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *