Давайте примножувати спадщину

З виступу голови української науково-педагогічної спілки “Берегиня” Віктора Місіюка на святковому концерті з нагоди 120-ї річниці поета Дмитра Фальківського:

Добрий день, дорогі земляки! Сьогодні я хотів би звернутись до питання спадщину і її збереження.

Вітаю Вас зі святом, 120-річчям з дня народженця уродженця села Лепеси Кобринського повіту Дмитра Левчука, відомого під псевдонімом Фальківський. І хочу звернути на великий ювілей який відзначають Білорусь, Україна. Ми святкуємо 100-річчя їх державності. Сто років тому на сцену історії вийшов 20-річний юнак з кобринського села, хата якого не була з краю. Почалась польська інтервенція і він до останку поринув у вир боротьби в шерегах правоохоронних органів. Революційний порядок наводився далеко не сентиментальними мірами. Чотири роки максимального напруження сил зробили Фальківського інвалідом, безхатьком, але не змогли остудити його серце. До служби у Надзвичайній комісії його залучив земляк, товариш по гімназії, уродженець Легат Федір Хведосюк, якому поет присвятив поему «Чабан». Який ще повіт може похвалитись поемою про в якій описано, як виглядали місцеві революційні події? 

Серед друзів і близьких знайомих вихідця з Кобринщини ті, хто навічно увійшов до золотого фонду національної та світової культурної спадщини, такі як Максим Рильський, Борис Антоненко-Давидович, Олександр Довженко. Сучасники порівнювали талан Фальківського з поетичним даром Семена Надсона і Сергія Єсеніна. Фальківський визнаний творець так званої поліської школи в українській літературі. Його віршами захоплювались вітчизняні та зарубіжні автори такі як Богдан-Ігор Антонич, Олена Теліга, Олег Ольжич. Музика, яку написав видатний композитор, диригент Вільгельм Грос завдяки словам Фальківського стала народною піснею. Пісню, яку включив до свого репертуару видатний Володимир Маренич, співають і в селянській хаті, і на сценах. Її полюбляють в Рівному, Луцьку, не кажучи про українську інтелігенцію Берестя. Який ще район Берестейщини може похвалитись сучасним перекладом твору свого уродженця на іврит, та ще зроблений таким майстром, як Антон Паперний?

Буремне ХХ століття принесло нам немало втрат. Через війни втратили вірші раннього Фальківського, через невиправдані репресії ми втратили особистий архів поета, з, можливо, непублікованими творами. Ми не бачили олійний портрет свого земляка, хоча він зберігся, ми не бечили його екслібрис, а він теж зберігся. Ми дуже мало знаємо про тих, хто сто років тому створював на Кобринщині державну адміністрацію. Ми досі не поєднали музичній твори, які виконуються на його слово у одне полотно. Ми не маємо антології, збірки критичних статей, присвячених Дмитру Левчуку, яких опубліковно достатньо багато.

Тож давайте зберігати, заховувати і помножувати нашу спадщину. Зі святом!

  • 2
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *