Далекобійна артилерія Берестейської фортеці

В середині 80-х років минулого століття берестейська шпана здобувала піротехнічні знання експериментуючі з різними видами пороху, в тому числі трубчастим артилерійським порохом. Одним з джерел якого була граївська Пороховушка – підірваний склад Берестейської фортеці. Протискаючись через напівзасипані та зруйновані тунелі, куди не доходило соняшне світло, та просіюючі руками землю, в дальніх кутках можно було знайти цінні маленьки куски пороху. Живилося тут не одне покоління місцевих хлопців. В різних місцях міста роками зберігались сліди його військового минулого, сліди велетенських запасів зброї.

В історії Берестейської фортеці є моменти парадоксальні. Дивно, як наважився боронитись в ній в 1939 році командир корпусу “Полісся” Францішек Клеберг, хоча було відомо, що вона не відповідає вимогам сучасної війни, її цілосність зруйнована і, навіть, не уся вона відновлена. Дивно, як командири берестейського гарнізону, розмістившись впритул до кордону, не поцікавились планом координації дій військових частин фортеці на випадок війни і, хоча знали, що мають вийти на позиції за місто, боронилися там, де їх в 1941 році застала війна. Але найдивніше те, що в 1915 році фортецю частково підірвали і після ар’єргардних боїв здали германсько-австрійським військам. 

Серед причин капітуляції та евакуації російських фортець в Першу світову війну фахівці називають відсутність далекобійних гармат, які б дозволяти “вести контрбатарейну стрілянину”. Потреба в таких потужній і далекобійній артилерії виникла через побоювання російського командування перед застосуванням противником 42-см гармат. Саме в результаті застосування знарядь великих калібрів германці змогли взяти першокласну європейську фортецю Антверпен.

У імператорського командування існувала чітка уява про те, що протидіяти осадній артилерії можуть тільки далекобійні гармати. При кругової зоні обстрілу 10-дм берегова артилерія могла прикривати практично всі напрямки можливої ​​атаки. Далекобійність цих гармат становила близько 20 км! Завдяки цій зброї фортеці були просто недосяжними для облягання. В Другу світову війну битви вона значною мірою визначала ефективність дій захисників Севастополя і Ленінграда. І в Берестейській фортеці в 1915 році такі дальнобійні гармати були. Місцеві краєзнаці обговорюють цю тему з 2010 року. Як з’ясував Олексій Старков вона, навіть, потрапила до серіалу “Загибель імперії”. І при тому лишається однією з найменш відомих, натурально, що місце, де стояла диво-батарея не включене до туристичних маршрутів чи путівниках.

Первое орудие 665-й батареи, КронштадтВлітку 1915 року командування прийнято рішення про забезпечення західних фортець далекобійної артилерією, здатної протистояти важким 16-дюймовим облоговим мортирам типів М-Герат і Гамма-Герат, прозваних в народі «Велика Берта». 8-9 червня 1915 р комендант  Севастопольської фортеці отримав наказ про підготовку до 13 червня для відправки залізницею 4-х шестидюймових скорострільних гармат Кане і 4-х десятидюймових гармат з дерев’яними підставами і бойовим комплектом по 200 фугасних снарядів21 червня 1915 р. вони залишили територію Севастополя і відправились в дальню путь. 

Скорострільні та далекобійі гармати залізницею вислано до Берестя. За наказом до Берестейської фортеці переводили близько 800 артилеристів обслуги. Чотири берегові гармати найбільшого, десятидюймового калібру, зразка 1895 року залізницею доставлено до Берестя. В тереспольскому відділі оборони для них були побудовані дві двухгарматні батареї, прокладено залізничні лінії, самі батареї розмістили поблизу залізниць. Перша батарея розташовувалася біля станції Тересполь, друга між фортами IV і V. Разом зі далекобійними гарматами прибула обслуга у вигляді 1 офіцера і 183 нижніх чинів. Батареї, як і було передбачено, дозволяли здійснювати круговий обстріл і мали дальність стрільби до 20 км.. Комендант фортеці генерал-лейтенант В.А. Лаймінг так описав появу нової зброї: “Під час моєї відсутності, в червні або на початку липня 1915 року було доставлено до фортеці в Бересті … чотири 10-ти дюймових гармати. Для цих знарядь були побудовані дві двухзнаряддєві батареї кругового обстрілу: по одній в кожному відділі оборони, в Волинському відділі на 3/4 версти на схід від залізниці на Ковель і на пів версти на південь від с.Пугачево, в відстані версти з чвертю від найближчої дільниці зовнішнього фортової пояса, друга батарея в Тереспольском відділі оборони у залізничної станції Тересполь Варшавської залізниці, перебувала в відстані майже 4-х верст від першої фортової лінії. До обох батарей були прокладені шірококолійні залізничні лінії. Завдяки установці, яка допускає круговий обстріл і дальності стрільби в цих знарядь в 19-ть верст, можливо було обстрілювати попереду лежачу місцевість: з першої батареї в тил через фортецю на відстані від 1-й фортової лінії до 7 верст і по директрисі на південний схід, тобто прямо перед фронтом батареї на відстані 15 верст від фортової пояса; з другої батареї по директрисі на захід на відстані до 15 верст від фортів першої лінії і в тил через фортецю на відстані до 9 верст“.Вага  10-дм берегової гармати доходила до 50 тон. вони були стаціонарними і встановлювалися на спеціально обладнаних позиціях, виконаних з бетону. В Севастополі далекобійні гармати займали лівий фас берегової батареї №15.

Будівництво Берестейської фортеці і її модернізація тривали роками. На перших двох етапах (1833-48; 1869-82) витрачено близько 14 мільйонів рублів. На третьому етапі, з 1911 року, на модернізацію щорічно уряд асигнував по 2 мільйона рублів. На весну 1915 року Берестейська фортеця першого класу була одною з самих підготовлених фортець імперії. На початку 1915 року тут було 36 батарей з 144-ма важкими гарматами. Організовано поважну ешалоновану систему оборони.

1 серпня фортецю оголошено на осадному становищі. Позиції перед нею боронила 3-тя російська армія під командуванням генерала Радко-Дмитрієва. 3 серпня фронт впритул наблизився до крепосних позицій. Наступного дня рада оборони фортеці звітувала про те, що з тими запасами, які вона має гарнізон, він максимально може протриматись вісім місяців. Тим не менше, 7 серпня коменданта фортеці знайомлять з наказом про евакуацію. На її проведення відводилося дев’ять днів. Одним з елементів евакуації був наказ про підрив існуючих фортифікацій та мостів на що виділено весь артилерійський порох та піроксилін фортеці! Дерев’яні елементи пропитали нафтою і керосином, після чого підпалили. Оскільки для евакуації техніки та майна було виділено в 6 раз меншу за необхідну кількість вагонів, вона також знищувалась, або залишалась ворогу. Серед іншого, евакуації підлягало 1900 гармат!  У звіті комендант фортеці підкреслював, що “завдяки нелюдським зусиллям чинів постійного гарнізону вдалося в 120 годин провести евакуацію фортеці, куди майно звозилося роками і навіть десятиліттями“.

З роззброєнням Тереспольского відділу вирішено було не поспішати, так як його фортечні гармати, в тому числі і 2-х гарматна батарея 10-ти дюймових гармат, підтримували … війська 3-ї армії, вдало громлячи батареї противника, вражаючи його резерви і не допускаючи його до зближення з нашою позицією. З цієї причини роззброєння Тераспольского відділ а оборони вирішено було відкласти на найостанніші дні евакуації фортеці і до того ж виводити її поступово, знімаючи з батарей щодня по одному знаряддю з відповідним бойовим комплектом зарядів і снарядів“. Остання гармата стріляла до 17-ї години 12 серпня 1915 року. Після чого була завантажена на потяг та вивезена.

Берестейські батареії виявились цілком не досяжними для противника і цілими були в вивезені Свеаборг, де ще змогли здивувати докладністю та результативністю стрільби командувача флоту Колчака. За рік бойових дій, до осені 1916 р батарея втратила лише одну гармату. Рішення про евакуацію Берестейської фортеці було прийняте під впливом наступу германських військ, швидкого падіння фортець Ковно і Новогеоргієвськ. В ньому відобразилось бажання знайти оптимальне рішення щодо можливого берестейського виступу, а також зневіра у ефективності фортець, відчуття гострого браку сучасної зброї, амуніції, кваліфікованих кадрів, людських ресурсів. Заручником ції ситуації стало цивільне населення регіону, яке втратило своє майно і на кілька років опинулося у біженстві. При тому, що, як ніколи, на момент наближення до неї фронту Берестейська фортеця була заповнена війсковими частинами, харчами, амуніцією, гарматами, включно з надзвичайно ефективною далекобійною артилерією.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *