День народження соняшного хлопця

16 липня для Яновського района дата незвичайна. В цей день, в одну з річниць закінчення для жителів району фронтових жахів Другої світової війни, в 1989 році в районі народився хлопчик з соняшним характером. Минулою осінню раптова смерть розлучила Дмитьора Кульбеду з  родиною і друзями. 13-14 липня 2018 року, напередодні світлої дати в Янові, Рудську і Мотолі вшанували його пам’ять.

Відзначення дмитрового Дня народження почалося з велорейду, учасники якого зібрались на вокзалі в Янові. Рейд став доброю демонстрацією того, як єднає покоління активний спосіб життя: наймолодшій велосипедистці виповнилося 11 років, найстарішому учаснику – 66. За два дні любителі велосипеду проїхали по дорогам Янова і околиці 74 кілометри. В дорозі не обійшлося без пригод. Хоча маршрут був простий, але коли їдеш до Мотоля з райцентру вперше можна виїхати не на той поворот. Коли ж стало зрозуміло, що треба вертатись або проїхатись напрошки, вибір впав на дорогу через поле та ліс. Часу така пригода забрала мало і додала добрих вражень. Варто додати, що хоча пора видалась з грозами і зливами, усе сприяло тому, що вони ні разу не вимочили групу і дали ідеальну можливість вписатися в графік інших заходів. На завершення другого дня учасники пробігу просто не могли позбутися думки, що, так як і природа в ті дні, усім своїм життям Дмитьор Кульбеда, дав знати, що серед бур та негод завжди є місце сонцю. 

Перед Мотолем групу на власному велосипеді зустрів історик, краєзнавець, адміністратор групи “Мотоль і мотоляне” Федір Рацик. Він же провів до будинку родини Филиновичів, куди на розмову при вогнищи крім родичів та учасників велорейду, прибули інші небайдужі земляки з Пинська і Кобриня. Глибоко за північ затягнувся вечір спогадів і пісень, які так любив співати Дмитьор. Увесь цей час поряд горіла лампадка, яку наступного дня велосипедом доставили на могилу до Рудська. Зранку в суботу близька родина та друзі взяли участь у богослужінні і панахиді, які пройшли в яновському соборі. Після них місцевий благочинний, отець Генадій, приїхав до Рудська для того, щоб в присутності близько сотні людей, освятити новий пам’ятник. Обставини склались сприятливо, тому роботи з його зведення були закінчені вчасно, хоча на постаменті ще лишались монтажні стрічки. Чорну гранітну стелу, прикрашену портретами Дмитьора, вінчає хрест. На постаменті вибито зображення Богородиці. Граніт прикрашають цитати церковнослов’янською, російською і українською мовами. Останній елемент пам’ятника, розкриту книгу, установлять до кінця місяця. 

Зразу після відвідування рудських моглиць усі охочі переїхали до районної бібліотеки. На вході до читального залу гостей зустрічала тематична виставку літератури, грамот, подяк, фотографій Дмитьора, підготовлені родиною та бібілотекарями. Стараннями працівників бібліотеки кожен виступ супроводжували презентації, відеозаписи і аудіофайли. На столі сяяв вогонь свічі, а її електронна сестра оздобляла заставку на екрані. Прикрашене портретом та квітами приміщення ледь вміщало присутніх. 

Вів вечір голова Української науково-педагогічної спілки “Берегиня”, організатор пам’ятного рейду Віктор Місіюк. А розпочався він поетичним виступом тьоті Али (Скощук), спогадами сестри Тетяни (Калютчик) і піснею у виконанні племінниці Анастасії (Филинович). Захід був насичений почуттями. Було видно, що кожному з присутніх в залі є що сказати про той невеликий час, якій був проведений з дорогим сином, братом, племінником, онуком, сусідом, колегою, побратимом. Кожен був головним учасником. Саме зал створив ту атмосферу, яка надовго запам’ятається учасникам вечора. 

Після близької родини виступив керівник народного ансамблю “Поліщуки”, співак, композитор Іван Засимович. Він виконав на акордеоні попурі з радянських пісень, над яким працював саме в той час, коли після довгих років знайомства, вони тісно зійшлися з Дмитьором. В словах класного керівника Ірини Мазько, вчителя біології Наталлі Жук, вчителя російської мови і літератури Лариси Дричиць, однокласника Іллі Габця звучала думка про високий рівень знань, ініціативність Дмитьора, які вони помітили в шкільні роки. Їх думки по прекрасні людські риси, такі як волевий характер, оптимізм, готовність прийти на допомогу, розвинули товариші по мандрах, організатор Кобринської ліги спортивного орієнтування Роман Злещук і редактор сайту ПроСВІТ Олексій Шумер. Оскільки без пісні “Рейд Полісся” ніколи не обходився, одна з його перших учасниць Олена Залещук заспівала традиційну мотольську пісню “Літа молодії”. Надзвичайно проникненно виступила учасниця спільних мандрівок в Карпати, на Кавказ і до Скандинавії, Ольга Будніс. Яка на закінчення загадала, як після тривалих роздумів Дмитьор сказав, що планує будувати своє життя вдома, бо любить своїх батьків, родину, друзів, свій край, а досягнути добробуту зможе наполегливою працею на батьківщині. Особливо чулим був виступ сусідів, колег, друзів Сагара Койрало, Маріам Нангтерлез і Олександра Войтенко, які розділили з майбутнім хірургом радощі і клопоти навчання в Білоруському державному медичному університеті. “За очі ми називали його “професором”. Нам справді було чому повчитися, хоча він був молодший за нас,” – згадала Маріам.Не забули на вечері про чисельні заслуги Дмитьора у популяризації давньої регіональної літератури, оціленні поетичної спадщини поета Бориса Єпишка. Силами родини та друзів на підставі дмитрових записів, публікацій, листів, фотографій було нещодавно було видано “Мотольський словник”. На книзі, ще “фарба не обсохла”, але спільними силами її вчасно змогли доставити до Янова. Більшість присутніх на вечері отримали зриме підтвердження того, що добрий лікар, був до того ж краєзнавцем та діалектологом. Редактор словника, відомий діалектолог, професор Григорій Аркушин підкреслив значення внеску Дмитьора Кульбеди в пізнання лексичного складу мови Західного Полісся. Чимало записаних ним слів не були раніше виявлені ні автором Словника західнополіських говірок, ні авторами Діалектологічного словника Берестейщини. Професор нагадав, що Дмитьор був з тих людей, хто глибоко шанував рідне слово, культуру та історію. В пам’яті нуковця лишились незабутні розмови під час діалектологічної експедиції, результатом якої стало видання збірки текстів “Голоси з Берестейщини”. На щастя серед відеозаписів, які увійшли до збірки, збереглося інтерв’ю  з Дмитьором, в якому він розповідає про працьовитість мотолян і своє захоплення малою батьківщиною.

Зал яновської бібліотеки повнився цінителями активної життєвої позиції і активного способу життя, які відгукнулися на запрошення вшанувати пам’ять однодумця. Один з них, голова старіших берестейських велоклубів “Колобок” та “Ручеек”, представник української громади Берестя Михайло Кузменчук, який двічі в цьому році привозив до Мотоля групи зарубіжних велотуристів, висловив родині щирі співчуття з приводу непоправної втрати. Другий, керівник Українського молодіжного клубу Москви Ярослав Копельчук розповів про активну молодь різних країн світу, яку гуртує Світовий конгрес українських молодіжних організацій. Для вшанування пам’яті побратима молодіжний лідер українців Росії вибрав родинну пісеню “Ой, ти ж думко моя”, а також прочитав вірш Євгена Плужника “Я знаю” і авторський твір “Думки”. “Я запропоную конгресу створити дощку пам’яти його членів і внести туди ім’я Дмитьора,” – добавив Ярослав.

Останніми зі словами вдячності за підтримку і пам’ять усім, хто допоміг гідно відзначити День народження сина, виступили Марія і Сергій Кульбеди. Завершив низку пам’ятних заходів обід, який замовила родина в одному з яновських кафе. 

Од щирих слов, почуттів та молитов в ті дні невиказаного стало на крихту менше і ярко блиснув промінчик вічного життя, бо двадцять дев’ять років тому народився соняшний хлопець, який вічно житиме в думках і справах, тих, кому випало щастя його знати! 

  • 23
    Поширили:

1 thought on “День народження соняшного хлопця”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 thought on “День народження соняшного хлопця”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *