До портрету яновського старости

Перший яновський староста закінчив перемишльську гімназію, листувався з головою Центральної Ради і разробляв правові основи місцевого самоурядування. Що ще відомо про цю мало відому широкому залагу історичну постать? Яким чином Василь Падох потрапив на Янівщину, очолив місцеву адміністрацію і за що загинув? Шукаємо відповіді на непрості питання історії. 

В 1918 вперше в історії Янів став адміністративним центром повіту. Сталося це після того, як територія Янівщини згідно з домовленостями досягнутими під час підписання Берестейського миру 9 лютого 1918 року увійшла до складу Української народної республіки. Яновський повіт створено в складі Холмського краєвого комістаріату УНР.

На сході Янівщина межувала з Пинщинським повітом, який включили до Пинської округи. Причин того адміністративного поділу було кілька. По-перше, північно-західний кордон УНР був чітко окреслений: Високе – Каменець – Пружани – Вигонощанське озеро. Приналежність територій на південь від нього до української республіки не дискутувалась. 

Перепис населення 1897 року в Гродненській губернії

Янівщина, яка входила до складу Кобринського повіту, згідно з даними Всеросійського перепису населення, була заселена переважно малорусами. І особливих дискусій стосовно її національної приналежності не було. Тоді як в сусідньому Пинському повіті статистична перевага була за білорусами. Дослідники по-різному визначали хід етнічної білорусько-української межі на території східньої Пинщини, Турівщини та Мозирщини. Це стало приводом надати цим територіям особливий статус, доля яких мала бути визначена пізніше за допомогою плебісцитів, надання широких прав автономії або чогось подібного. Передбачалось також, що в повітах Поліської округи будуть діяти представники Білоруської народної республіки. 

Церква в Бонарівці

Перший яновський повітовий староста Василь Падох (12.05.1880 – 9.06.1919) народився в лемківському селі Бонарівка в долині ріки Віслок, в 40 кілометрах на південь від Ряшіва. В 1902 році закінчив Перемишльську гімназію. Випускник юридичного факультету Львівського університету. Доктор права. Як концепієнт готувався до адвокатури. Працював в Самборі як кандидат адвокатури. 

Під час Першої світової війни офіцер австро-угорського війська. Потрапив у полон. Себе так колег-українців по табору військовополонених, який розміщався у Самарській губернії називав  ерзац-резервістами. З газети “Русское слово” дізнався про проведення українських демонстрацій, після чого 28 березня 1917 року написав від полонених українців лист до професора Михайла Грушевського, про користь використання інтелектуальних сил полонених в Україні.  “Як радо я би навіть землю орав мужикови, коли б тільки за се почув миле, ніжне, мельодийне українське слово“. 

Українці з автро-угорського війська, яким вдалося потрапити в на територію УНР були дуже запотребовані там, де необхідно були домовлятись з германським та австро-угорським командуванням. Вони були консультантами на перемовинах в Бересті. Пізніше працювали в адміністрації УНР на землях, де паралельно діяли комендатури германських військ на східному фронті. Сприяло цьому й те, що процедура повернення на батьківщину колишніх полонених ще не була узгодженна. 

В житті Василя Падоха багато білих плям. Документи, які розповідають про діяльність яновського старости практично не вивчені. Янівське повітове староство проіснувало менше року і зникло на початку 1919 року. 25 січня 1919 року повстанські частини і регулярні полки Червоної армії зайняли Пинськ. Після чого рушили на захід. 17 лютого з боїв під Антополем почалася польсько-більшовицька війна. 2 березня 1919 року польські війська увійшли до Янова.  Поки дослідники працюють над архівними документами згадаємо одне з джерел безпосередньо пов’язаних з яновським старостою. В 1918 році в Друкарні краєвого комістаріяту Холмщини, Підляшшя, Полісся й Західної Волині був опублікований “Проект краєвого урядування“. Текст видання займає 28 сторінках. Останнім з авторів стоїть доктор права Василь Падох. 

Після проголошення в Галиччині Західно-української народної республіки багато колишніх військовополонених змогли повернутись в рідні края. Судячі з усього Василь Падох на певний час став працівником міністерства закордонних справ ЗУНР. Після польського наступу разом із іншими відомими політиками він опинився на території підконтрольній польській військовій адміністрації. На початку червеня 1919 року, перебуваючі в містечку Солотвин, разом з п’ятьма іншими українськими інтелігентами, був викликаний на переслуховування поручником Пєтшицьким. Після чого усю групу арештували. Згодом  арештантів без суду і слідства була розстріляли. Василь Падох був одружений на доньці професора вчительської семінарії в Самборі Івана Сілецького, який одним з перших з групи загинув від  розривних куль дум-дум. Сталося це 8-ого червеня 1919 року. Наступного дня польські військові розстріляли в лісі поблизу села Сливки Василя Падоха разом із швагром, делегатом Української Національної Ради ЗУНР, заступником секретаря Президії Української Національної Ради, студентом львівського університету Степаном Сілецьким. Тіла покинуті в на місці розстрілу. Обидва вони були через кілька днів поховані на кладовищі в селі Сливки. Того ж року інформація про їх вбивство була надрукована урядом ЗУНР в першій частині “Кривава книга”. В 1922 році родич Сілецьких і дружина Падоха провели ексгумацію і перепоховали вбитих на кладовищі в Самборі.

Гинули люди, зникало зроблене ними, але логіку історичного процесу вже складно було змінити. Минуло двадцять років і в Янівщина увійшла до Радянського Союзу в складі якого було утворено Яновський район. 

  • 6
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *