Друга Поліська січ. “Карий”

«Я особисто вороже настроєний проти радянської влади, і я перший зі зброєю в руках виступлю проти радянської влади,» – так звучала заява одного з учасників суду проти 59-и підпільників ОУН, яка змінила настрій усього судового процесу. Засідання проходили 15–18 січня 1941 року в будинку Львівського обласного НКВС. В результаті 42 хлопців і дівчин були засуджені до рострілу. Вирок виконано 14 квітня 1941 року. Повертаючись до промови, виглосив її молодик, якому, скоріше за все, тримати в руках зброю не доводилась. Незадовго до арешту автор промови Кость-Арпад Березовський вчився на історичному факультеті Львівського університета, куди повернувся осінню 1939 року після кількох років переви. Причиною перерви був арешт. Осінню 1935 року юнака помістили до табору в Березі-картузький. Пізніше були інші в’язниці. В 1934 році юнак став провідним редактором Союзу студентських організацій часопису “Студентський шлях”. Після того, як влада закрила видання він очолив редакцію щотижневої газети Українського спортивного союзу “Готові”. Поліція арештувала редакцію, а членів редколегії вислали до Берези. 

Батьки Березовського мали шляхетське походження. Дещо екзотичне подвійне ім’я він отримав від мати-угорки. Родина жила досить заможно. Мали власний дім у Львові. Батько був активним діячем національних організацій, директором торгівельної школи. До Організації українських націоналістів юнак приєднався в 1932 році. Діяв під псевдом “Карий”. І хоча в біографіях Костя-Арпада Березовського нема жодної згадки про його участь у буремних подіях вересня 1939 року, відомо, що саме “Карий” очолював один з найважливіших відділів Поліської січі.Зі спогадів Ореста Зовенко псевдо “Ховайло”, одного з командирів Поліської січі, який на Дорогичинщину виїхав зі Львова виникає, що й керівник пропагандівного відділу прибув саме звідти:”Два дні пізніше виїхав за мною мій товариш “Карий” – редактор, як пропагандист із машиною та циклостилем“. Сам “Ховайло” витратив день на те, щоб уникнути загрози арешту поліцією. Була небезпека, що необхідне для налагодження друку обладання також буде заарештоване. Тому підпільники відправили на зустріч невелику групу зі зв’язковими. “На другий день прибув редактор “Карий”” – згадував Орест Зовенко. Він приїхав залізницею на одну із залізничних станцій. Зустрічі з поліцією вдалося уникнути. “За нецілу годину “Карий” з машинами вже був на “квартирі“.

Квартирою називали на польський манір військовий штаб. Зрештою власне штаб був на одному хуторі, а “редакція була влаштована в іншій хаті“. Начальник штабу Петро Башук згадував: “пропагандівний відділ поміщено на піддашші нашого симпатика“. Стук печатної машинки налякав господиню і вона з дітьми перебралася до родичів. Поширення чуток могло передчасно порушити конспірацію. Тому того ж вечора обладнання “перенесено до іншої хати“. Діяльності редакції приділялась велика вага. До неї приділено озброєну охорону.

Тексти листівок фрагментарно відомі лише зі спогадів. В нмх серед іншого, був вірш, автором якого міг бути відомий публіцист Кость Березовський:

Полісся – Прип’ять і Дніпро
Зіллють всі сили в одне русло
І в Києві – столиці древній
Салют свободи – гримить пламенний“.

  • 7
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *