Друга Поліська січ. “Погоня”

80 років тому на території Дорогичинського повіту Поліського воєводства була створена друга Поліська січ. Причиною її виникнення був початок Другої Світової війни. Силами підпільників Організації українських націоналістів організовано штаб, налагоджено роботу відділів, введено регулярну структуру (десятки), встановлено зв’язок між окремими партизанськими групами. Партизани Дорогичинщини запропонували для свого з’єднання назву Лозове козацтво (в літературі також відоме як Поліське лозове козацтво), але сучасникам воно запам’яталося як Поліська січ (перша Поліська січ була створена в 1918 році в Кобрині),  своєрідний аналог Карпатської січі.

На чолі “лозовиків” стояв молодий військовий Володимир Війтюк. Про його життя відомо мало. Народився Володимир в 1913 році в родині Петра і Софії Війтюків в селі Нагір’я тодішнього Кобринського повіту. Батько працював на залізниці. 

В 30-х роках ХХ століття Володимир стає членом підпільної Організації українських націоналістів. Діє під псевдами  пс. „Погоня” а також “Вій” і “Чорний”. В регіоні у Володимира були чималі контакти з діячами національного руху. Підтримував організаційний зв’язок з провідником Оксана Степурою-Пеленською (1916 – 1939) – “Ріко”. Чимало допомагав підпіллю рідний брат Володимира. За поручиком Польського Війська в організації закріпився статус військового спеціаліста. Не випадково начальник штабу Поліської січі підкреслював його професіоналізм. На малу батьківщину, де розгортався партизанський рух, поручик прибув з Варшави. Під його началом партизани зайняли повітовий центр – Дорогичинь. Після приходу радянських військ він згідно з повередньою домовленістю розпустив Лозове козацтво. Пізніше перейшов кордон з Генерал-губернаторством, перебрався до Кракова. На початку 1940 року Володимир Війтюк був військовимй інструктором, заступником крайового провідника Івана Климіва псевдо «Мармаш». Після переходу кордону прибув до Львова, де був 30 березня 1940 заарештований НКВС. Учасник  першого радянського великого судового процесу проти Організації українських націоналістів так званого “Процесу 11-х” або “Процесу першої крайової екзекутиви”. Засуджений 29 жовтня 1940 до вищої кари за “зраду Батьківщині”. Закінчився життєвий шлях командира Поліської січі 10 лютого 1941 року.

  • 13
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *