Друга Поліська січ. “Федір”

Чи не самою загадковою в історії Лозового козацтва, є лідер місцевих комуністів, який став ініціатором підпорядкування підпільної комуністичної мережі командуванню Поліської січі. Також, разом із підпільником “Земляк”, йому належить ідея про надання повстанському формуванню назви Лозове козацтво. Саме він розподілив територію, зони відповідальності між присутніми. “Був включений до складу проводу – Полісся“. “Тактичну спілку” з комуністами згадує, не кажучи ні про кого персонально, Семен Левицький.  В спогадах Ореста Зовзенко є фрагмент переговори з “представником комуністів”, якого він ніяк не називає. І тільки начальник штабу Петро Башук не тільки присвятив йому чимало уваги, але й назвав ім’я. Підпільник представився так: “Я Федір з Янова – другий секретар КПЗУ на Поліссі”.

Ким на справді він був? Найбільш правдоподібних варіантів кілька. Відомо, що “Федір” зосередив свою увагу на селах на північ од Янова. До штабу він вислав зв’язкового який повідомив про ліквідацію постерунків поліції: “товариш Федір казав вас повідомити, що постерунки в околиці Мотоля не існують“. Тому “Федором” міг бути Іван Калилець, який командував загоном в районі Мотоль-Молодово, був секретарем Мотольського виконкому, а пізніше був командиром партизанського загону ім.Макаревича. Він напевно був одним командирів, який підлягав штабу Лозового козацтва. Але, є кілька важливих аргументів не на його користь. Тому більш вірогідними лишаються два варіанти. Один з них – Федір Кулич. По-перше, він був з Янова. По-друге, його звали Федір. По-третє, він згадується серед чотирьох перших командирів, яким підпілля на початку вересня 1939 року доручило очолити невеликі озброєні загони, які створювались на базі дружин. По-четверте, він згадується серед тих, хто входив до складу штабу партизанського руху. По-п’яте, його загін брав участь у взятті під контроль Янова. Став головою часового волосного комітету. Згодом його обрали депутатом Народного сходу, яке проходило в Білостоці. Коли був створений Яновський районний виконком він очолив відділ соціального забеспечення. 24 березня 1940 року обраний депутатом Верховної ради БРСР. Дивно, але нині біографія одного з перших керівників районної адміністрації невідома. Очевидно вона не вписувалась в післявоєнні канони. Тому навіть фотографію його знайти непросто. При великій кількості аргументів на користь Федора Кулича є один, який їх підважує. Командир Лозового козацтва Володимир Війтюк “Погоня” повідомляв Башука про те, як склалася подальша доля командирів Лозового козацтва: “Ф. пішов у солдати, але він прозріє скоро“. Серед чильних діячів КПЗБ, які в вересні 1939 року взяли участь в збройній боротьбі, військову кар’єру зробив лише Нестор Андріюк (12.10.1906 – 2.03.1976), псевда “Володя”, “Мєдвєдьєв”, “Альоша”. Одним з важливих аргументів на його користь є те, що він займав високі партійні посади. В 1926 році став секретарем Гроденського окружного комітету КСМЗБ. Член скеретаріату ЦК КСМЗБ. Інструктор ЦК комсомолу Західної Білорусі. В 1938-39 роках був в’язнем табору в Березі-Картузький. Згадується як один з основних організаторів повстанських загонів в районі Пинська, в тому числі в околиці Янова. Лишив спогади про збройну боротьбу в вересні 1939 року в Дорогичинському і Пинському повітах. Народився в околиці Берестя, але був добре обізнаний з ситуацією на Янівщині, особисто знав Федора Кулича. В перші дні існування радянської влади в Пинську командував місцевою робітничою гвардією. З 1941 року служив в винищувальній авіації на Центральному фронті. Був важко поранений. В 1947-53 працював на господарський роботі в Бересті. Персональний пенсіонер республіканського значення. 

Історія неохвоче розкриває свої таємниці. Але сліди, покинуті активними людьми зберігаються достатньо довго. Шанс встановити особи усіх командирів Лозового козацтва досить великий. 

 

 

  • 2
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *