Діди (поема)

ПроСВІТ, Культура
23/12/2020, 1 Comment

Які асоціації викликають у вас слово Діди?  Само собою, так називають старіших в роду чоловіків, старіше покоління. А ще традиційно, так окреслювали усіх предків, родичів, яких вже нема в живих. В календарному році є чотири основних поминальних дня, які носять таку ж назву. Найбільш відомі з них – осінні. Саме вони надихнули Адама Міцкевича на написання одноіменної поеми. Діди також – та частина внутрішнього “я”, яка закорінена в минулому, оживляє його, реалізує логіку життя предків, намагається одповідати ідеалам, закладеним ними. А ще так називається нова поема Олексія Диковицького, з початок якої автор нещодавно опублікував на своїй сторінці в фейсбук:

Пэрша моя поэма, напысана по-нашому з фрагмэнтамы на другых мовах, якымы говорылы, чы моглы говорыты мойі прэдкы (початок).
Мойім дідам, бэз якых нэ було б мэнэ, якыйі выгодувалы мэнэ такым, якым я е тэпэр.

Діды (поэма).
І. Вступ.
Ну шчо, внучок наш, правнучок, праправнучок Алёша, Олэксійко,
Жывэш вжэ на зэмэльцы гэтойі почті пуввіку.
Якым, цікаво нам, ты ставса чоловіком?
Бо мы, діды твойі, нэ всэ з того світу бачымо,
Альбо нэ так, як вы, як ты, а бачымо іначэй.
Як ходыш оньдэ, робыш нішчо, гэто выдно, так
Алэ шчо в голові в тэбэ – порадок, чы бардак?
Шчо про тэбэ там думають в сэм’і і на роботі,
І сам ты про сэбэ шчо думаеш… Колы нэ протів,
Ну то спыныса, час знайды, коб нам спокойно росказаты,
А мы собралыса і будэмо про гэто всэ пытаты.
Прапрадід Франц тут разом з батьком, шчо Стэфан,
Дід Олэксій любымый твуй і баба Пракся, Дуся, дід Іван.
Шэстёро нас і стулькы на початок хватыть…
Коб врэмэні в тэбэ, занятого, пув дня нэ забыраты,
Старійшы хай, Стэфан і Франц, пытають пэршы,
А ты кажы, як е, потом собі пуправыш і запышэш віршом.

ІІ. Дід Стэфан і дід Франц.
“Вітамы внучку цебе мы, дзень добры, як ты?
Не данэ было познаць цебе нам, то велька страта…
По-польску мувіш хыба , як в Варшаве мешкаш юж на стале,
Алэ далій давай по-нашому, як на тутэйшого прыстало.
Скажы нам, шчо гэто час, в якому довэлоса тобі жыты,
Чы правда, шчо тэпэрэка вжэ кажный в вас там сытый?
Тут новыйі прыходять ну і кажуть всякэ разнэ, бають
Шчо власті зарэ гонору нэ мають, про людэй нэ дбають.
Як гэто так, бэз гонору коб жыты і бэз віры?
Ты роскажы як там тэпэр, тобі вжэ, внучку, мы повірым!”
“Нэвжэ я чую вас направду, діду Франц і дід Стэфан?
Пузвультэ поклонюса вам, бо я про вас так мало знав…
А як жэ ж росказаты зрозуміло вам про гэтый час
В якым жыву… Хыба ласкавшый вун для нас
Так думаю, чым вашыйі булы часы повстань, “розбёрув”,
Тэпэр того ныма, алэ з зэмлі нэ зныкло людзкэ горэ,
І власть бэз гонору кыруе, вам казалы правду чысту,
І окупант цікуе, ну і б’е свойіх вжэ свуй дубынкуй прыстав.
Алэ нэ выродылыса мы тут, на нашойі зэмлі, і сылу маем
Змэныты всэ… хоть тяжко гэто, про трэбух забуты, знаю…
Збырэмоса, попросым вас благословыты нашу справу,
І разом пэрэможэмо, бо вы б хотілы гэтого, я знаю…”

1 thought on “Діди (поема)”

Залишити відповідь