Етимологія топоніму Бріск. Версія друга. Стихійна інновація

ПроСВІТ, Культура
25/11/2020, 3 коментарі

Щодо звучання приголосного в кінці тоніму Бріск, то його появу можна було б також пояснити як стихійну інновацію, що виникла як обмовка, описка, типографська помилка, що могла закріпитись в подальшому. 

каліграфічний напис створений за допомогою готичного шрифта латинського алфавіту

Яким би стихійним не був випадок він є збігом закономірностей. В даному випадку приголосні звуки [к], [т], разом із [п], за типом є вибуховим глухими, що може сприяти їх плутанню. Заміна задньоязичних [т], [д] на задньоязичні [к], [г] також може бути прикладом дислалії, порушення вимовляння звуків, поширеної проблеми в логопедичній практиці. До того ж подібне чергування зустрічається в частині регіональних говірок (кісто, кіло, кітрадь), яка, до прикладу, потрапила до творів Уласа Самчука і зафіксована у словнику Бориса Гринченко. Згадувала про цю рису й Леся Українка. 

таблиця з літерами фрактуру які легко сплутати

Ще легше було б закріпитись заміні [т] – [к] якщо б вона виникла в наслідок впливом письмової мови, як механічна помилка типографського набірника, переписника. В тогочасних текстах латинські літери t і k справді легко сплутати. Особливо добре це видно у виданнях надрукованих поширеним в германських країнах (Німеччині, Австрії, Швейцарії, Данії, Норвегії) різновидом готичного шрифту, який популярно називали німецьким алфавітом, а фахівці називають фрактуром. В цьому варіанті до візуально близьких за написанням строчних f і t дуже наближено написання літери k. Між іншим саме таким шрифтом друкувалися книги в Берестейський типографії Миколая Радивила Чорного і у багатьох інших друкарнях Річі Посполитої. Така версія хоча й цілком логічна має дуже слабкі аргументи. Перш за все тому, що повторюється з певною регулярністю і для досвідченого ока та вуха не повинна була б бути такою проблемою. Центр Берестейської землі в літературі не записували ні як Brist, ні як Bresk (за вийнятоком разової публікації в “The Monthly Review” в 1807 році зі спогадами про жидівську громаду міста, тобто скоріше в ній Bresk є похідним від Вrisk, а не навпаки). Тим більше, що подібна помилка (Bresk-Brest) у випадку з бретонським портовим містом, яке значно частіше фігурувало в текстах записаних латинськими, в тому числі готичними, літерами  не зустрічається.  Якщо інновація мала літературне джерело, то вона мала бути калькою утворена за посередництвом польської мови, що видно у набраних з використанням фрактуру такого варіанту топоніму як Brzesk.

 

Текст про події 1812 року, згадка про Бересть (Brzesk)

В літературі зустрічається варіант,  споріднений з топонімом Бріск – Brzesk, що видруковане за допомогою готичного шрифта і дуже нагадує Brzest. Згаданий варіант використовує в описанні військових подій 1812 року Oskar Wilhelm Schuster в книзі “Geschichte der sächsischen Armee” опублікованій в Лейпцигу в 1885 році. Ним же користався Heinrich von Gagern в книзі “Das Leben des Generals Friedrich von Gagern” опублікованій в 1856 році,  Friedrich Wilhelm Ghillany автор історичного виданні “Europäische Chronik von 1492 bis Ende April 1865”, опублікованого в 1865 році, Christian Gottlieb von Süssmilch в книзі “Geschichte des 2. Königl. Sächs. Husaren-Regiments” опублікованій в 1882 році.

3 thoughts on “Етимологія топоніму Бріск. Версія друга. Стихійна інновація”

Залишити відповідь