Засідка під Дроботами. Ч.3. Затяжні перемови

Віктор Місіюк, Культура
21/03/2020, 1 Comment

Частина 1, Частина 2

З військової точки зору в ситуації яка склалася на лісовій дорозі під Дроботами найбільш успішним виходом мала бути засідка. Кожен з боків це розумів. Почалася виснажлива психологічна боротьба.

Версію про мету рейду песківській охороні довелося змінити: “Їдемо в Карпати захищати свою землю. Будемо партизанити” (А). Випускати зі своєї території людей і зброю радянські партизани не збирались. Плануєте партизанити? Воювати можна і тут. “Партизанити і тут можна. Чи не все одно, де фашистів бити?” (А). Відповідь була сформульована як ультиматум: “гостро запропонували вернути 3 км взад до штабу, здати зброю, а пізніше – “всє будєтє в мєстє работать” (М).  Роззброєння було центральною, але в одночас найбільш неприйнятною темою. Командир радянських партизан добре розумів, що перед ним люди обстріляні і легко зброю не здадуть. Коли представник штабу партизанського з’єднання порадив: “Дай команду скласти зброю” (А). Він відповів: “Рано” (А). І взявся переконувати в тому, що цінує бойовий досвід, та готовий прийняти його до уваги, доручити відповідальні завдання: “доходило до того, що цей, якому к-р отряда зголошував нас, попереджував, що якщо хочемо, можемо зайняти бойові становища і починати “дратся”, хоч він бачить, що наша група ударна” (М). Але заради чого зайди мали б підпорядкуватись місцевим партизанами, жертвувати своїм життям? Яка мета цієї війни? Тем було чимало, в тому числі: “про рух пролетаріяту в світі, про подвиги Тіта, партизанів у Польщі” (М). Говорили про післявоєнну долю України, про релігію і інше.  “Ми в розговорах сходили на різні теми, та все було аж надто ясне…” (М). В решті решт усе звелося до обговорення деталей можливого підпорядкування, командир радянського загону “ставив одні умови, їх отаман висував інші, під всілякими предлогами відкидаючи пропозиції” (А).

Розмови затяглися надовго. “Наші переговори – як нам і не снилось – почалися точно о год. 13-ій і тяглись вже до год. 18.30” (М). Затягування було свідомою тактикою: “ми старалися допровадити до того, щоби – заки буде останній розіграш – осталось якнайменше часу до вечора” (М). Темрява давала можливість компенсувати перевагу в силі: “Перемови з керівниками українських націоналістів затягнулись. Не помітили, як і сонце зайшло за горизонт, а землю окутали вечірні сутінкі” (А). 

Перемовини мали бути закінчені до ночі, що розуміли усі. “В решті решт отаман погодився слідувати зі своїми людьми у табір загону” (А). Табір  находився недалеко – в селі Кремно. “О год. 17-ій ми заявили, що рішаємось їхати в їх штаб” (М). Між прийняттям рішення і початком руху колон минув ще певний час. На той час  господарів ситуації почали втрачати пильність, піддаватись впливу втоми: “В загальному большевицька маса дрожала, до краю перемучена продовжуваними розмовами їхніх командирів” (М).  На початку руху колони обидва загони були змішані. “В перших кроках провадили нас большевики під повним дозором. Большевики йшли азійським табуном, з усіх чотирьох сторін. По проведенні кількасот метрів, вони досить обережно вступилися з правої сторони” (М). Оголення одного з боків з тактичної точки зору мого бути виправдане тільки тим, що звідти мав вестися вогонь. Бажанням не підставитись під вогонь власної засідки можна було б пояснити й збільшення дистанції між “конвоєм” і упівцями. “Бо і немала частина большевиків подалася наперід, що ледви далося нам запримітити” (М). 

Булий й інші причини появи дистанції між загонами. Командування радянських партизан запропонувало, щоби упівці рушили за першою чотою, а за ними слідом ще дві чоти партизан. Ті знову заперечили: “Невже ж ми не бійці. Раз знаємо, що нас 40, а вас 380, раз договорились, що їдемо в штаб, то чому нас провадите просто під ескортою? Невже ж так боїтеся, чи що?” (М). Командиру 120-го загону “Набридло сперечатися, і він, не кажучи ні слова, підняв руку високо вверх, а потім різко опустив її вниз. Це був сигнал до відправлення всіх наших чот” (А). ” Один з них зараз сказав: “А ну-ка ребята, давайтє вперйод” (А). В результаті партизани рушили і розрив між обома групами почав збільшуватись: “Рота стала спішно віддалятися від нас“. 

Командир упівців в свою чергу зменшив темп. Було зрозуміло, що пастка не може бути далеко від місця переговорів. Обидва загони розділились після того як зупинились коні обозу. “Вози націоналістів повертають до лісу”. “- В чому справа? – Не хочуть далій їхати. – Чому? – Кажуть, що коні натомлені” (А). Після довгого рейду і напружених перемов напувати коней було натурально: “Мусимо напоїти коні, які ще з ночі нічого не пили. До поїння коней ми забирались досить повільно, щоби останній розіграш якнайбільше зблизити до вечора” (М). Зростаюча дистанція між обома загонами створювала нову ситуацію.  І хоча командир 120-го загону “вимагав від нього прискорити рух його людей, але він і не думав поспішати” (А).

Була ще одна причина: “Попереду їхала на колесах бочка зі спіртом, якого вже немало випили большевицькі партизани крадькома перед своїми командирами.” (М) Більш ніж логічно, що охоронці спіртзаводу крім зброї мали би забрати продукцію заводу. “Маємо зі собою 300 літрів (бочку на колесах)” (М). Про бочку з песківського заводу розвідники радянських партизан дізнались ще під час наближення групи до Ясельди: ““на ходу” частуємо їх спіртом” (М). Спірт став якби елементом угоди: упівці лишались зі зброєю, але передавали майно в распорядження радянського загону. “Їм цього і треба було, бо впереді їхав спірт, який ми свідомо передали на повну їх опіку. За хвилину всі большевики прискорено пігнались вперід” (М). Алкоголь – добра тема для маніпуляції (очернювання одної сторони, відбілювання іншої), але ігнорувати її не варто. 

Представник Берестейського партизанського з’єднання, який був на перемовинах, побачив небезпеку зростання дистанції між обома загонами і направив свого розвідника: “Негайно поверни роту назад” (А). Той зустрів по дорозі начальника штаба Берестейського партизанського з’єднання, який наказав роті повернутися. Наказ було виконано: “Партизани поспішали. І все ж не встигли” (А).

Далі буде

  • 3
    Поширили:

1 thought on “Засідка під Дроботами. Ч.3. Затяжні перемови”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *