Засідка під Дроботами. Ч.6. Фахівці зі спеціальних операцій

Віктор Місіюк, Культура
04/04/2020, Leave a comment

Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5

Важливим джеремо інформації про засідку під Дроботами є книга мемуарів “Земля палала”, написано беспосереднім учасником події Сумбатом Арзуманяном, яку було опубліковано в 1974 році. Рясні цитати з неї в попередніх розвідках по згаданій темі було позначено літерою (А).

Народився Сумбат Арзуманян 17 листопада 1917 року в селі Чартар Елізаветпольской губернії. До початку Великої Вітчизняної війни закінчив 10 класів школи і вступив до Бакинського педагогічний інститут на фізико-математичний факультет. Закінчити навчання не встиг, оскільки 15 вересня 1938 році був мобілізований до Червоної Армії.

У складі 65-го кавалерійського полку 32-ї кавалерійської дивізії брав участь в поході Червоної Армії в поході на Західну Білорусь і Україну в 1939 році і Бессарабському поході в 1940 році. Служив командиром станково-кулеметного взводу. З початком Великої Вітчизняної війни полк був перекинутий на Західний фронт з завданням дезорганізації ворожих комунікацій в тилу противника. Наприкінці червня 1941 р полк під Бобруйском перейшов в тил противника. Протягом двох місяців кавалеристи вели важкі бої під Глуськом, Осиповичами, Василевичами. У взводі Арзуманяна в строю залишилося тільки сім чоловік. Незабаром ті, що лишилися, об’єдналися з групою окруженців під керівництвом старшого лейтенанта М. Лукашевича, який став командиром об’єднаного загону, а С. Х. Арзуманян – його заступником. Місцем дислокації загону стала село Альбінск Жовтневого району Поліської (нині Гомельської) області.

Сумбат Арзуманян в центрі з планшетом.

В початку березня 1943 року на партизанський аеродром бригади з Москви прибула група Берестейського підпільного обкому на чолі з уповноваженим ЦК КП (б) Б по Берестейській області Сергієм Сікорським. Для її супроводу партійного керівництва в район Споровських боліт була виділена рота з 70 партизан на чолі з Сумбатом Арзуманяном. Після прибуття на місце дислокації виконував спеціальні доручення штабу Берестейського партизанського з’єднання. Після загибелі у вересні 1943 р командира партизанської бригади імені І. В. Сталіна Л.  Зеленіна на цю посаду був призначений С.Арзуманян. На цій посаді він перебував до березня 1944 рроку. У травні 1944 року надійшов у розпорядження Білоруського штабу партизанського руху. Війну він завершив у званні майора, до якого був представлений в 1944 р командиром Брестського партизанського з’єднання С. І. Сікорським. 16 травня 1944 р відзначено: “за період перебування в партизанських бригадах і загонах брав участь і керував в 13 боях. Керував пуском під укіс 8 ворожих ешелонів, особисто пустив 3 ешелони“. Нагороджений орденом Червоного Прапора, медалями «За відвагу» (1942) «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня., (1944), «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

 

Сумбат Арзуманян

З 1945 року служив в органах КДБ на території Української РСР. В 1946 році вступив в комуністичну партію. В 1959 році закінчив Чорновицький університет, з того ж року перейшов на господарську роботу. Працював в Чернівцях і Бересті. Довгий час був директором швейної фабрики «Індпошіводежда» в Бресті, неодноразово обирався депутатом Берестейських обласної та міської рад. У восьмій п’ятирічці Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 червня 1971 року нагороджений орденом «Знак Пошани». Помер партизанський комбриг в Бересті 17 червня 2003 року. Похований на кладовищі «Плоска».

В загоні Євгена Макаревича Арзуманян у супроводі двох розвідників опинився коли їхав “зі спеціальним завданням” Сергія Сікорського “в південну зону області”. Їхали верхи. Як він опинився у тачанці? Де лишив свого коня? Чому Арзуманян вирішив поїхати разом із Макаревичем на зустріч із загоном Петра Климука? Чому дозволив собі взяти участь у багатогодинних перемовах? Хотів підсилити авторитет командира? … Питань чимало.

***

Одну з головних ролей в подіях під Дроботами зіграв також командир упівців, поручник Василь Сементух, відомий під псевдами «Черник», «Панас», «Хома», «Хрест», «Ярий», «25», «55», «785», «915», «1915», «1950», «5226». Народився Василь чи то в 1920, чи в 1921 році на хуторі Печище села Облапи на Ковельщині. Закінчів вісім класів. В Організацію українських націоналістів вступив в 1939 році.

Василь Сементух. На фото сидить.

Після того, як загін Павла Климука добрався з Песок у місце дислокації Василю Сметуху було доручено очолити спецгрупу під час штурму Каменя-Коширського з чим група успішно впоралася. Командування доручало йому одні з самих важливих посад. З жовтня 1943 року Сементух був керівником відділу військової розвідки, великої військової округи, групи УПА «Турів». На початку 1946 року став референтом Служби безпеки Ковельського окружного проводу ОУН. В 1946–1947 роках був провідником Камінь-Каширського надрайону. 11 вересня 1949  боївка Василя Сементуха напала на легковика Старовижівського райкому КП(б)У. В результаті нападу загинув перший секретаря райкому П. О. Жуков, редактор районної газети М. А. Ангелов, завідуючий відділом пропаганди РК КП(б)У А. К. Приступлюк.

Василь Сементух, другий справа, серед упівців.

В 1949–1954 роках Василь Сементух очолив Ковельську округу. Він був організатором пропагандистський рейд у Литву в 1950 році. Рейдова група з листівками побувала в Дорогичинському, Березовському, Ружанському, Слонимському, Барановицькому районах, території Мінської області. Оскільки Василь Сементух мав терміново разом із  охороною повернутись у свій округ рейд було перервано. Незважаючі на протидію МДБ провідник двічі успішно зміг провести групу по маршруту, який він проходив в складі загону Петра Климука в  1943 році. Від 10 жовтня 1951 року отримав звання “поручник-політвиховник” Української повстанської армії. Наказом Української головної визвольної ради від 15 червня 1952 року відзначений Срібним хрестом Заслуги. Після смерті Сталіна разом із підлеглими продовжував боротьбу. Родина в якої час до часу зупинявся окружний провідник викликала підозру тим, що син малограмотного господаря позичав з місцевої бібліотеки багато дорослої літератури. Згаданий дім в селі Буцин Старовижівського району 17 січня 1954 року був оточений. Почався затяжний бій в ході якого хату з підпільниками підпалено. Частина загинула. Двоє повстанців намагалися прорватися до лісу. Одного застрелили, а Василя Сементуха хотіли взяти живим. Він майже добіг до лісу, коли його поранили в ноги. Аби не здатися провідник Ковельської округи пустив собі кулю в лоб.

Василь Сементух

Під час рейду загону Павла Климука його підлеглий, Василь Сементух, під Дроботами був основним переговорником, своєю активністю зумів переконати радянських партизан, що він є командиром групи, початком операції став поданий ним сигнал.

  • 4
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *