Знайдено оригінал української ратифікаційної грамоти Берестейської мирної угоди і українсько-турецького додаткового договору

Віктор Місіюк, Культура
18/11/2020, Leave a comment

Відкриттям 2020 року стало виявлення в архіві Стамбулу документів Берестейського миру. Пропонуємо познайомитись з тим як це сталося за допомогою фрагментів з інтерв’ю і опублікованих цитат, які лише незначно підредаговано оскільки в них була використана нетрадиційна колоніальна назва місця підписання мирної угоди. Кілька днів тому в групі Міністерства закордонних справ в facebook з’явилася сенсаційна новина: “Українські дипломати віднайшли в Османському архіві унікальні оригінали текстів Берестейського мирного договору (1918) та ратифікаційної грамоти Гетьмана Павла Скоропадського“.

Науковому відкриттю сприяв столітній ювілей новітніх українсько-турецьких дипломатичних відносин, який сприяв тому, що представництво України в Туреччині звернуло більшу увагу на історичні події столітньої давності: “Ця дивовижна історія почалася зі співпраці дипломатії та науки. А саме – посла України в Туреччині Андрія Сибіги та відомої вченої Ірини Матяш, які до сторіччя українсько-османських відносин готують спеціальне видання з документами епохи та фаховими коментарями“.

Дипломатам на довщий час зануритились у архівну спадщину Османської імперії, яка вражає будь кого своїм об’ємом і збереженістю: “Великий Османський архів, який налічує понад 90 мільйонів (!) документів, став для пана Андрія та його колеги генерального консула в Стамбулі Олександра Гамана чи не другим місцем роботи“.

Тільки в ХХ столітті Східня Європа була ареною двох світових війн,  громадянської війни на руїнах Російської імперії і велетенського футуристичного експерименту партії більшовиків. В результаті тих потрясінь було втрачено чимало велику кількість пам’яток регіональної історії. На щастя багато з них створювались у двох і кількох примірниках. До того ж дипломатичні документи зберігались в надійних архівах державних установ. І ось тепер вони готові ділитись своїми скарбами: “Архіви колишніх імперій зберігають дивовижні артефакти. Документи колишніх епох розпорошені в часі та просторі. Імперії стають республіками, але їх головні скарбниці – документальні архіви – переходять від уряду до уряду та від держави до держави. Щоб і надалі зберігати унікальні історичні пам’ятки, по які хтось колись обов’язково невипадково прийде.”

Культурна політика, політика історичної пам’яті є вагомою складовою дипломатичної праці. Праці до якої представники України підходять відповідально: “Наші дипломати по всьому світу співпрацюють з національними архівами та продовжують відкривати раніше невідомі сторінки української історії і віднаходити ті, які здавались безнадійно втраченими”.

Міжнародні партнери України розуміють історичне значення цих пошуків. Як повідомив Укрінформу Надзвичайний та Повноважний Посол України в Турецькій Республіці Андрій Сибіга, турецька сторона надає всебічне сприяння пошуку документів та відновлення втраченої історичної спадщини. В свою чергу українська держава також ділиться з турецькою стороною копіями унікальних документів. Нещодавно завдяки такий співпраці Туреччина отримала копії реєстрових книг – дефтерів регіону Ерзурум, датованих XV століттям. Тому не дивно, що МЗС України вважає необхідним відзначити тих, хто сприяє активізації архівних пошуків: “Особисту подяку міністерство висловлює пану Себахаттін Байраму, заступнику голови Османського архіву“.

Зрозуміло, що для україністів стамбульський архів є надзвичайно інформативним джерелом. Історія його дослідження українськими істориками, світочами національної науки, сама по собі вже є цікавою темою: “Серед численних паперів, в яких викладена історія, певно, всього людства, можна знайти і величезний пласт україністики – десятки тисяч документів. Над ними працював український вчений Омелян Пріцак, свого роду шефство над секцією брав раніше наш колега Богдан Сергійчук. Сьогодні тут, в тому числі за підтримки посольства, частий гість – Олександр Середа, один із провідних українських науковців, який, до того ж, володіє рідкісною староосманською мовою. А також існують безкінечні цифрові каталоги – і сфокусований професійний зір українських дипломатів“.

Уважних дослідників архівних фондів чекав неймовірний сюрприз.  В них виявлено документи першорядної ваги. Збереженість документу, завдяки чому ідеально заховався відбиток великої державної печатки, каліграфія і вишуканий стиль оформлення, вражають: “Раптово помітивши в списку інформацію про Берестейський договір, дипломати одразу ж запросили відцифровані версії унікальної знахідки. І буквально того ж дня їх отримали. Тож зустрічайте, вперше на просторах мережі – оригінал ратифікаційної грамоти за підписом Гетьмана Скоропадського та оригінали текстів Берестейського мирного договору, в тому числі і з Османською імперією. Всі документи вражають якістю, вишуканим стилем виконання, мистецьким підходом до каліграфії та чітким сургучним відбитком великої державної печатки. Історія України буквально оживає посеред Стамбула – тим паче, Києву в роки великих потрясінь, на жаль, не вдалося зберегти свої власні екземпляри”.

Усі домументи Берестейського миру мають для української історії особливе значення тим, що по-перше, Україна як країна-підписант підтверджувала свій статус  суб’єкта міжнародного права, по-друге, культура як представляла країна, а саме її мова, використовувалась як мова міжнародної дипломатії. Згаданою мирною угодою українська держава вперше в новітній історії заявляла про себе як про учасника міжнародних процесів. Надзвичайний та Повноважний Посол України в Турецькій Республіці пояснив журналістам Укрінформу в чому значення знахідки і які саме документи були виявлені: «Враховуючи те, що Україна мала тривалі періоди бездержавності й такі свідчення нашої державотворчої традиції є безцінним. Вважаю, що віднайдення оригіналів українською мовою Берестейського мирного договору, ратифікаційної грамоти гетьмана Скоропадського та двостороннього договору між Україною та Туреччиною – це історична сенсація. Це підтверджують науковці та експерти. Оригіналу цього документу в Україні немає».

На фотографіях видно сторінку українсько-турецького додаткового договору. Додатковим він був до основного мирного договору. Такі ж двобічні договори українська делегація склала з усіма учасниками перемовин. Декого опублікований в групі Міністерства закордонних справ України текст встиг ввести в оману, оскільки, якщо його сприймати буквально, може скластися враження, що гетьман прийшов до влади зразу після підписання мирної угоди, або, навіть, в процесі підписання. Після підписання договорів документи згідно з нормами міжнародного права проходили процедуру національної ратифікації, яка в кожній країні тривала довщий час. Уряд Української народної республіки на протязі наступних місяців не встиг цього зробити. Тому ратифікація відбулася вже в часи правління гетьмана Павла Скоропадського. Пан посол добре розуміє, що документальні пам’ятки можуть прояснити хід подій столітньої давнини: «Віднайдені документи – це той матеріал, який дає нам об’єктивне розуміння минулого, сприйняття своєї історії. Це той фундамент, на якому ми розвиваємо сьогодення і будуємо майбутнє. Це символи нашої державності».

Під документами, крім підпису гетьманм, стоїть підпис видатної постаті національного руху, “Міністра справ закордонних”, відомого історика Дмитра Дорошенко. Договір також є каліграфічною пам’яткою українського модерну. На документі славетним графіком Василем Кричевським зображено малюнок герба УНР. До праці над документом безперечно мають бути залучені мистецтвознавці. З одного боку, в контексті поразки перших визвольних змагань, старанне оздоблення грамоти і договору є символом необарочної помпезності тогочасної політики, легковаження головних завадань у питаннях зміцнення держави, її обороноздатності. З іншого пам’ятка, вишуканий гармонійний стиль є ударом для тих критиків українського національного руху, які схильні приписувати йому плебейський характер:  “Українсько-турецька наукова співпраця триватиме, і документи будуть обов’язково більш детально вивчені нашими дослідниками. А паралельно вчені точно знайдуть й інші надважливі відбитки часів, коли не існувало цифрових підписів, а діловодство було мистецтвом. …”.

Можна сказати, що виявлені документи – золотий ключик, який здатен відкрити двері до багатьох невідомих сторінок Берестейського мирного процесу. Тим більше, що саме османсько-українські відносини в цьому контексті вивчені найменше. Продемонстровані документи є двобічною угодою, яка була оформлена під час перемовин у Бересті і ратифікаційною грамотою даної угоди. Отже головний документ Берестейської миру заключеного УНР з Австро-Угорською, Германською, Османською імперіями та Болгарським царством ще доведеться повторно відкрити. Доведеться також найти протоколи засідань, телеграми зі Стамбулу і інші документи пов’язані з перебуванням османської делегації в Бересті. Андрія Сибіга переконаний, що за цією знахідкою будуть наступні: «Ще обов’язково будуть нові сенсаційні відкриття, які об’єктивно показуватимуть українську історію, оскільки процес діджиталізації – оцифровування документів триває. Також йде робота над тим, аби у перспективі українські науковці провели дослідження цих документів та їм була приділена відповідна увага».

Керівник посольства згоден з тим, що зміст турецько-українського договору потребує всебічного вивчення, результати якого мають бути оприлюдені для широкого кола читачів: “Зараз триває робота вченої Ірини Матіаш над спеціальним виданням з документами епохи та фаховими коментарями, яке планується видати вже наступного року. Про українські-турецькі відносини протягом останніх 100 років розповідають вже видані праці історика-османіста Олександра Середи: «Османсько-українське порубіжжя» та «Османсько-українська дипломатія». Друга була видана за сприяння Посольства України в Туреччині,”.

Архівні знахідки не випадково зацікавили середовище краєзнавців Берестя. Від дослідників української історії, світового українства, українців Берестейщини варто висловити велику вдячність за старання дипломатам і усьому відомству, яке активно підтримує наукові дослідження поворотних моментів історії, а серед іншого такої важливої події, як Берестейський мир.

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *