Зрада Вюртемберга

Війна з Російською імперією 1792 року для Річи Посполитої почалася в дуже складних обставинах. 8 травня 20-тисячний литовський корпус рушив в бік кордону на захист країни. Командувач литовських військ генерал-лейтенант Людвиг Вюртемберг  (1756-1817) з виїздом зволікав і подався за військом лише через тиждень. Розповідали, що обурений такою поведінкою зятя князь Адам Чарторийський запитав його: “Хто ти? Поляк чи прусак?” Так починалась історія замішана на страху, ненавісті, егоїзмі, складному подружньому житті, родинних зв’язках, шляхетському гонорі, національному конфлікті і державні зраді. Сценою цієї драми став вовчинський палац. Хоча князь Ludwig Friedrich Alexander von Württemberg, як звучало повне ім’я воєначальника, залишив столицю, на фронт він не доїхав. Замість того, щоб через Кобринь добиратись до Слонима генерал-лейтенант подався через Бересть до Вовчина, де знаходився маєток його тестя. Звідси він починає висилати листи про те, що міцно хворіє, бореться з гангреною на нозі і лихоманкою. 

Відомо кілька листів Вюртемберга до короля Станислава Августа Понятовського, вислані з Вовчиня. В першому з них, від 21 травня князь повідомляє про те, що готовий віддати життя за Річ Посполиту, що литовське військо знаходиться в жахливому стані, що він приготувати оборону Вільно. Також командувач просив короля захищати його від невиправданих звинувачень. З листа написаного 24 травня король дізнався про брак в війську зброї, амуніції, мундирів і добрих офіцерських кадрів. У військововї комісії ця інформація викликала недовіру (князь не міг особисто бачити те, що описував) і вона почала вимагати від короля зміни командувача. В рапортах 25 і 27 травня Вюртемберг стверджував, що війська не виконують його команд і тільки генерал Юзеф Водицький прибув до нього за розпорядженнями. Сам Воджицький надіслав королю рапорт, в якому описав свій візит до Вовчина. Князь заявив генералу, що не має наміру вирушати до військ поки не вдасться об’єднати усі частини і артилерію, забезпечити провізією складі і поки генерал Юзеф Юдицький не почне виконувати його накази. Зрештою князь запевнив Водицького, що виїде в район Мінська вже 29 травня. Наступного дня генерал знову пише до короля: “Бездіяльність і брак мотивації князя Вюртемберга може згубити корпус, зібраний в Литві”. Причиною для такого висновку стали дивні накази, які могли створити в військах організаційний хаос. Князь вислав до генерала три порожніх бланка наказів, які Водицький мав давати від його ім’я. Крім того доручив Водицькому зібрати війська в околиці Мінська і відступити з ними до Берестя. Генерал пообіцяв виконати наказ, але перед тим взявся заїхати до Вовчиня і переконати командувача в необхідності його активної участі. За наказом головного командувача князя Юзефа Понятовського один з генералів стежив за Вюртембергом. Невдовзі в Ломжи була перехоплене його депеші до Берліну, серед яких був лист до пруського короля. Князь запевняв, що без поради з королем нічого не робитиме, а не дасть приводу для незадоволення своїй сестрі (дружині майбутнього російського імператора Павла І). Автор листа зізнавався, що симулює хворобу, свідомо зволікає з виданням наказів, тримає війська розпорошеними і не буде воювати з російськими військами. Варто підкреслити, що мати Вюртемберга була сестрою пруського короля Фридриха Великого, а сам він перед тим дослужився до генерал-майора пруської армії . 

Підканцлер Хребтович радив королю зберігати усе в таємниці. Але король не зміг приховати своє обурення, тим більше, що саме він призначив його командувачем литовськими військами. Станислав Август Понятовський вислав  Станислава Потоцького і Томаша Вавжецького з наказом відсторонити зятя Чорторийського від командування і взяти його під варту. Нагляд за ув’язненим доручався генералу Юзефу Водицькому. 1 червня 1792 року Вюртемберг був звільнений з посади з формулюванням “з огляду на здоров’я”. В одному з листів король Станіслав Август писав: “князь Вюртемберзький через свої таємні порозуміння з Берлином стільки упустив в Литві, що я його відсторонив під причиною здоров’я від командування, але дуже важко мені буде виправити такі великі нанесену шкоду”. Королівське рішення було оголошено тільки 4 червня. При цьому знову ж такі втрачено дуже важливий час. Обурена захованням свого чоловіка, дружина князя Людвига подалася у монастир і почала вимагати розлучення.

30 травня ад’ютант князя майор Клейст пише до короля, що командувача протягом 24 годин трясла міцна лихоманка, після чого він зайнявся розсилкою наказів. 1 червня сам Вюртемберг пише до короля, що пережив два удари апоплексії і після 36 годин припадку епілепсії вирушає до Мінська. Князь просив короля в разі його смерті виконати його останню волю і якнайшвидше примирити його з дружиною. Очевидно, що в цей момент Вюртемберг зрозумів наскільки далеко зайшла ситуація та вирішив діяти. Він “переборов хворобу” і виїхав до військ. Наступного дня князь вислав лист з Гродна. В ньому він присягався до останього боронити Річ Посполиту, писав, що дуже хоче примирення з дружиною і запевняв, що до Берліну висилав тільки лист до матері. Визнавав себе винним і вибачався. 6 червня Вюртемберг зізнався Станиславу Потоцькому, що симулював хворобу для того, щоб дати можливість військам зконцентруватись. Виправдовуючись, князь просив гроші, бо витрати війська великі, а 72 тисячі злотих, які він отримав при виїзді з Варшави, пішли на “залатування дірок”. Зрештою, австрійський посол у листах з Варшави повідомляв, що князь справді потерпав від гангрени і був здивований вчинком дружини. Дізнавшись про призначення королем іншого командувача, князь попросив відпустку, або звільнення з війська. Одночасно Вюртемберг вислав до пруського посла прохання повернути два листи: до матері і пруського короля

В різних джерелах трапляється також неперевірена інформація про те, що князь Вюртемберг сам просив у короля прийняти його відставку, але той перший раз йому відмовив; про те, що в листі до пруського короля серед іного інформацію про дислокацію військ і військові плани; а також про те, що князь листувався з російським генералом Кречетниковим і з табору виїхав до Берліну.

На протязі місяцю війська Великого князівства литовського були позбавлені ефективного командування. Втрачено час, ресурси, можливість зорганізувати оборону. Історик Людвік Денбіцькі вважав, що постава командувача литовським корпусом мала фатальні наслідки: “Його бездіяльність була головною причиною провалу компанії”. 

Після закінчення війни Людвиг Вюртемберг повернувся до пруського війська. Послужився до генерал-фельдмаршала. Згодом перейшов на службу до російського імператора. Був нагороджений пруськими і російськими орденами. Закінчив військову кар’єру командувачем військ в Вюртемберзі. 

 

  • 2
    Поширили:

2 thoughts on “Зрада Вюртемберга”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 thoughts on “Зрада Вюртемберга”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *