Камергер з Пинщини

У 1722 році в Російський імперії введено старіше придворне звання обер-камергер. Фактично це був найвищий чин, друга особа після царюючого монарха. Звання камергера дозволяло  бути присутнім на усіх церемоніях імператорського двору. Камергери мали право носити декоративний ключ, який символізував право входити до імператорських кімнат. З часом посада ставала все більш символічною і кількість наближених до імператора зросла у кілька десятків разів. І усе ж звання особливої царської довіри у 1912 році на усю Російську імперію мали лише 322 особи.

Придворний статус в ті часи підкреслювався одягом. Для цивільних сановників був передбачений віце-мундир. Камергера можна було пізнати по чорному суконному костюму з червоним сукняним коміром і такими ж, прикрашеним золотим шиттям, обшлагами і золоченими ґудзиками. Вишивка займала обидві поли на всю довжину, прикрашала шви і розрізи на подолі, на комірі, обшлагах, кишенях. Шиття було настільки щільним і насиченим, що тло тканини майже не просвічувало. Золотом був вишитий й фетровий капелюх.  Малюнок золотих узорів камергерського вбрання був включений до Повного зводу законів Російської імперії. В кінці ХІХ століття в петербурзький майстерні на Невському проспекті такий костюм коштував 1000 рублів.Для великих землевласників, витрати на предмети роскоші, які підкреслювали придворний статус обмеженням не були. І саме таким був Ілля Папа-Афанасопуло – перший голова Пинського повітового земства (1912 – 1913), голова Пинської повітової земської управи (1915-1917) і, одночасно, предводитель дворянства Пинського повіту (1907 – 1913), який згодом очолив дворянство усієї Волинської губернії (1915-1917 рр.). З’їзд пинських змелевласників висунув повітового предводителя кадидатом в депутати  IV-ї Державної думи.

Син дворянина Полтавській губернії Афанасія Папа-Афанасопуло, грек за походженням, народився 13.07.1863 році. Як і більшість дворян юнаком вступив на військову службу: закінчив Петровський кадетський корпус у Полтаві, Тверське кавалерійське юнкерське училище, став корнетом 4-го Катеринославського драгунського полку. Військову кар’єру Папа-Афанасопуло успішною ніяк не назовеш. В 1895 році вийшов у відставку лише в чині поручника. Влаштувався на службу на батьківщині, в Полтавській губернії. Де з 1895 до 1901 був гоноровим мировим суддею Хорольського повіту. Саме в цей час в його житті стався поворотний момент. Мировий суддя оженився на доньці предводителя дворянства Хорольського повіту Віктора Родзянко (1836—1907).

Після вдалого одруження з Наталією Родзянко (7.11.1857 -), представницею заможного роду, Ілля Папа-Афанасопуло стає власником 5,6 тисяч десятин у Берестейському повіті, 4,5 тисяч десятин у Рівненському повіті, 1,3 тисяч в Пинському повіті. На превеликий жаль особисте життя родини вивчене слабо і те, яким чином були куплені ці маєтки і на кого були оформлені достеменно невідомо. У Віснику фінансів за 1902 рік стверджується, що Віктору Родзянко, його донькам Софії Смолянській і Наталлі Папа-Афанасопуло належали 5776 десятин маєтку Оріхово Берестейського повіту. Вичівський маєток в Пинському повіті Ілля Папа-Афанасопуло отримав в дар від тестя.

З того часу полтавський грек перебирається на Пинщину. Йому доводиться навіть поступитися посадою. На початку Папа-Афанасопуло стає земським начальником 5-ї ділянки Пинського повіту (1901 – 1907). А в 1907 році займає посаду почесного мирового судді Пинського повіту.

В цей час полтавський грек, як і належить йому за статусом підтримує розвиток освіти. Його обрано членом Пинського повітового відділення Пинської єпархіальної училищної ради. З 1906 року він стає почесний опікун пинського жіночого училища імені імператриці Марії Федорівни, з 1907 – опікуном Вичівської двокласної школи та місцевих вчительських курсів, з 1908 року попечителем Пинської соборної церковно – парафіяльної школи. Крім того був попечителем Колоднянського і Нечатовського народних училищ. Тоді ж спостерігався і різке зростання числа народних училищ. В 1908 році Папа-Афанасопуло став опікуном усіх церковно-парафіяльних шкіл Пинського повіту Мінської єпархії. Як опікун оплачував частину коштів на на опалювання, ремонт, придбання книг та навчальних посібників. На кошти Папа-Афанасопуло в Сварицевицький церковно-приходський школі побудовано гуртожиток, мешканців якого він постачав безкоштовно свіжим м’ясом. Пізніше журналісти звинуватать Папа-Афанасопуло в тому, що він вибудував в своєму маєтку лікарню і продав її земству, поєднав у одній особі підрядника, продавця, покупника, предводителя дворянства. 

В 1910 році надходять зміни. Починається передвиборна боротьба в ІV Державну думу. Пинський предводитель дворянства влаштовує для пинських селян освітню екскурсію до Волинської губернії. 8 грудня того ж року пинський предводитель був  нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня. А вже в наступному році за рішенням Мінської губернської єпархіальної училищної ради портрет Папа-Афанасопуло був розмішений у всіх церковно-парафіяльних школах Пинського повіту! Дуже висока честь як на ті часи. З 1911 року і до останнього моменту існування російських земств Папа-Афанасопуло буде гласним Пинського повіту.З знаменного 1910 року голова зять Віктора Радзянко буде постійно в полі зору імператорського двору. Щороку отримуватиме новий титул: колезький секретар, камер-юнкер, колезький радник. В 1914 році стане статським радником, а в 1916 дійсним статським радником. В тому часі імператор присвоїть Іллі Папа-Афанасопуло титул камергера.

Однією з причин такого підвищення могли бути родинні зв’язки. Дядя дружини пинського предводителя дворянства, Михайло Родзянко був засновником проурядової партії октябристів і спікером ІІІ і ІV Державних дум. З першого разу самовисуванець з Пинщини до парламенту не потрапив. Але 17 січня 1913 після відмови від крісла парламентаря прокурора Гродненського окружного суду Всеволода Кадигробова були призначені додаткові вибори, на яких Папа-Афанасопуло заручився підтримкою з’їзду землевласників. В парламенті він увійшов до найбільшої фракції російських націоналістів і помірковано-правих, після розколу якої в серпні 1915 року підтримав табір правих, прихильників Петра Балашова. В цей зоряний час своєї політичної кар’єри колишній пинський предводитель дворянства працював у складі комісій з виконання державного розрахунку доходів і витрат , торгівлі і промисловості , рибальства, народного здоров’я , про зобов’язального права і робочого питання . Міський голова Ялти згадував, як 20 лютого 1917 року Папа-Афанасопуло казав йому про ситуацію при дворі: “Люди, які носять придворні мундири, закликають до революції”. Свояк одного з головних ініціаторів державного перевороту, який привів до детронізації імператора Миколая ІІ, знав що говорив. Папа-Афанасопуло продовжував приймати активну участь у політичному житті, як депутат парламенту, в серпні 1917 року брав участь в Державній нараді в Москві.

Про те де пройшли останні дні імператорського камергера дізналась зарічненська краєзнавець Валентина Тумаш-Ляховець. До одного зі своїх пинських маєтків, в селі Вичівка, Папа-Афанасопуло мав особливий сентимент. Він побудував в селі каплицю і помістив ікону свого небесного патрона святого Іллі. Каплицю в радянські часи зруйнували, але ікона досі зберігається в місцевій церкві.  В 1901 році після смерті дружини полтавець продає свій маєток місцевій громаді. Після громадянської війни колишній пинський предводитель дворянства переїхав на Пинщину, яка на той час увійшла до складу польської держави. В  1924 році він звернувся до сільського старости з проханням виділити йому трохи землі, де він зміг би дожити до смерті. Громада виділила порівняно немалу, як для малоземельних тогочасних сіл, ділянку – три гектари поля та два гектари сінокосу, допомогла побудувати хату. Помер царський придворний в 1927 році. Перед смертю просив похоронили його у Вичівці. Але син, який проживав у Пинську, вирішив поховани батька на міському кладовищі. Труну з тілом було перевезено в Старі Коні в супровіді вичівських селян, а там на пароході  по Стиру перевезено до міста. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *