Кирило з Болоткова

Віктор Місіюк, Культура
20/09/2020, 2 коментарі

В світі не так вже й багато місць через які проїхали мільйони людей, в яких рух не припиняється практично ніколи. Саме такою є залізниця як зв’язує Москву і Берлін, Мінськ і Варшаву, Бересть і Білу. Число пасажирів які їздили по ній цілком імовірно перевищує восьмизначне. Тим цікавіше дізнатись про те, що проходить вона через легендарне, лякаюче-містичне місце. Мова йде про залізничний міст поблизу Полятич з боку Болоткова. Він прокладений над річкою Чапелька. І, як виявляється, фігурує в одній з легенд Тересполя.

Містечно Тересполь виникло на землях села Болотків, але, що буває в таких випадках нечасто, довщий час нове і старе поселення існували одночасно. Малій Болотків став частиною Тересполя в 1950 році, Великий Болотків – в 1987 році. В мережі існує туристичний путівник по легендах околиці Тересполя створений учнями тереспольської Публічної гімназії ім.Святої Ядвіги. Серед представлених текстів є виразно авторського походження, інші представляють обробку фольклорних сюжетів. Одна з історій носить назву “Диявольське копито”. Вона витримана абсолютно в середньовічному антисциентистському дусі, схожа на поширені історії про алхіміків, чорнокнижників. Нечисту силу часто пов’язують з прірвами, ямами і, як слідство, з плотинами водяних млинів, мостами. Але в даному до легенди вплетені залізничні колії. Тобто описана автором подія мала відбутися в недавньому історичному минулому, на протязі останніх півтори сотні років:

“Давним-давно в Блоткові жив дивний чоловік – Кирило. Щодня він сидів у хаті біля вікна і читав якись книги. Увечері він ховав їх у скриню, замкнав ключем і виходив з дому на цілу ніч. Люди казали, що це були заборонені книги, в них були описані чари. Люди боялися чоловіка і сходили з його шляху.

Тільки Дурний Яків, молодий нерозумний хлопець, не боявся його. Одного разу він зустрів Кирила, коли той пізно ввечері виходив з дому. “Я піду з вами”, – сказав він. “Давай, якщо хочеш, але я попереджаю тебе, що ти можеш побачити щось жахливе, що змусить тебе втратити розум”, – відповів Кирило. “Я і так дурний”, – сказав Яків, і вони пішли через Блотків в бік колій. На коліях вони повернули у напрямку на Полятич і так дійшли до місця, де був невеликий міст.

– Я піду під той міст, а ти почекай мене тут, – сказав Кирило. Так він і зробив. Довго нічого не відбувалося, але нарешті під мостом почувся гучний тріск, ніби в це місце вдарила блискавка. Яків злякався чарів і повернувся додому. Після того, як Кирило протягом кількох днів не повернувся дому, Яків все розповів сусідам. Всі пішли уважно оглянути це місце. Під мостом вони побачили випалений знак копита, який все ще тлів, а в повітрі пахло сіркою. Цей слід і сьогодні можна побачити як застереження від магії та чаклунства. Але туди ліпше не ходити …”.

 

2 thoughts on “Кирило з Болоткова”

  1. Володимир Дмитріюк сказав:

    Мені добре знайома околиця Тересполя де ми жили більш як десять років але такої історії про Кирила і магію ніколи не чув досі.

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Історію міг вигадати школяр. Але те, що в ній фігурує ім’я з східнохристиянської традиції і старе село може говорити про те, що в її основі народний сюжет.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *