Клітка

Віктор Місіюк, Культура
22/02/2021, Leave a comment

Стремління помістити солов’я в клітку пов’язане з двома задоволеннями: красою високо-естетичного і почуттям необмеженим контролем над іншими. Поєднання дуже складне. Коли обмеження не має на меті допомогу, визволення од хвороби чи якоїсь загрози воно виглядає аморально, бо позбавлення волі, безвілля приводить до марного проживання життя. В поневоленні фізично слабкіших, творчо активніших проявляється саме слабкість духа. Духовно сильна особа самодостатня, вона не потребує нав’язування своєї волі світу, а цінить протилежне досягнення таких же вільних істот, яка сама. Новий вірш Олексія Диковицького присвячений одній з найвищих моральних цінностей.

Я – рано можу кавы попыты,
Шчо хочу одіты,
Чы покурыты
Сытый.

Я – на роботу можу пройтыса,
Чы автобусом прокатытыса,
Навэт заблудытыса,
Злытыса.

Я – можу на обід драныкы заказаты
З соком томатным,
Чы заморскыйі смакы
Коштуваты.

Я – можу собі отпуска взяты,
Коб віршы пысаты,
Чы чытаты,
Спаты.

Я – можу пойіхаты до Выльна,
Як захотів бы пыльно,
Дэ зарослы старыйі стіны,
Цвыллю.

А воны – нэ можуть выбыраты,
Шчо йісты, дэ спаты,
Колы гуляты,
Шчо чытаты,
Кого обняты,
Навколо краты
Проклятыйі.
Краты,
Коб йіх нэ знаты,
Краты
Краты
Краты.

Залишити відповідь