Князі Капусти. Ч.1. Олександра

В історії Каменеччини чимало видатних сторінок, які можуть дати назву не одній торгівельній марці, стати основою п’єси, бути вписаними в туристичні маршрути, привабити фестиваль історичної реконструкції. Одна з них пов’язана з загадковими князями. Віками пам’ять про вельможну династію зберігалася у архітектурних пам’ятках.

Церква села Войськая. Освячена на честь Святої Трійці. Перебудована в 1751-75 роках.

В 1577 році Ганна Шимкова  (28.2.1503—19.7.1577) записала дочці Олександрі 80 кіп грошей на Грищинському фольварку в Берестейському повіті. Так по куделі до дружини князя Вишневецького перейшла власність роду князів Капуст. Минув певний час і вже сама Олександра Капустянка замислилася над вічним. В 1599 році вона написала заповіт згідно з яким її мали поховати залежно від місця смерти або поблизу з батьками в Києві, або в родинній церкви на Каменеччині. Перед тим, в 1592 році “Олександровая Вишневецькая” підтвердила, що вона, донька Ганни Шимківни і каштеляна брацлавського, старости овруцького Андрія Капусти, належить до роду фундаторів найдавнішого з сучасних храмів Каменецького району. Князі були відданими представниками київського православ’я. Тому Андрій заповів поховати його у змурованій на його кошти каплиці Києво-Печерського монастира. Його дружину Ганну також поховали в 1577 році в лаврівський церкві. Тож не дивно, що не тільки батьки, але й дід Олександри  “староста Канівський” підтримував церкву, дав священику Войському землю з десятиною на “церкву Божу Різдва Пречистої Діви Марії”.

Трапляється думка, що храм був побудований в 1587 році за підтримкою Олександри місцевими майстрами під керівництвом свого батька Захара. Але повірити в те, що княгиня була фундаторкою складно. Тим більше, що датою будівництва називають 1542 рік, коли ще господарями місцевого маєтку були батьки Олександри. До того ж, як виявляється, ошатна старовинна церква з Войської стала родовим гробовцем князів Капуст. Княгиня Олександра згадала, що це місце “гдѣ тѣло лежитъ тое славное памяти пановъ братьи моихъ малыхъ, князя Филипа, князя Ивана, княгини Марины Капустичовъ“. Отже, судячі з усього її молодші брати померли не залишив нащадків. До того княгиня Вишневецька пережила свою сестру. В часи Відродження прокльони вже не стримували од святотатства, а моральні вчинки почали вимірювати грішми. Тому княгиня Олександра вирішила пригрозити вандалам штрафом: “если бы тежъ кто склепъ розбити, взевъ хотечи собѣ тамъ и дѣти свое ховати, гдѣ тѣла лежатъ пановъ братьи моихъ Капустичовъ, повиненъ будетъ туюжъ сумму семсотъ копъ гроши платити“. Вишневецька розуміла, що діти, а бо їх нащадки можуть продати маєток і тому своєю волею заборонила усім майбутнім власникам порушувати майнові права місцевого духовенства знову ж таки під загрозою штрафу у 800 коп грошей.

Син Олександри Вишневецької з Лжедмитром

Діти сестер Капустянок належали до еліти свого часу. У Олександри і Олександра Вишневецького були син Адам Вишневецький і донька Єва Збаразька.  У Марини і мінського воєводи Богдана Сопіги народилися  Миколай Христоф, Павло Стефан, Андрій, Барбара, Софія Агата і Регіна . Третя невідома донька була дружиною смоленського воєводи Філона Кміти. В їх родині народилися сини Ярема, Лука-Лазар, доньки Богдана і Софія. З великою долею імовірності можна стверджувати, що усі вони гостювали в маєтку бабусі на Каменеччині. Онукам Ганни Капусти судилося відіграти ключову роль у військових компаніях в Московському царстві. Племінник Олександри Вишневецької Павло Сопіга був лідером тої частини шляхти, яка обрала на трон короля Володислава IV і брав участь в королівському поході на Смоленськ. А її син, Адам Вишневецький, став головним організатором походів Лжедмитра І і Лжедмитра ІІ. 

Чим були відомі предки князівни Олександри? Як князі Капусти з’явилися на Каменеччині? Спробуємо розібратись … .

Далі буде

 

 

 

  • 15
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *