Кобринський сак

Віктор Місіюк, Культура
07/10/2021, Leave a comment

В шостому томі “Актів віленської археографічної комісії” опубліковано важливий з точки зору історії мови документ. В ньому розписані повинності селян кобринського Спаського монастиря. В інвентарі складеному за наказом королеви Бони в 1549 році Семеном Пришихвістським зафіксовано немало граматичних (олтарѣ, монастыри, порушни, мене,  ячменю, скарбу, святый, золотый, другій, чотыри, чтыри, шостая, осимъ, зоставилъ, служити, коли, кажутъ, по людяхъ) та лексичних форм (образъ, гривна, звоницѣ, соломяники, тыждень, толоки, будованье,  повисемъ, сполная в значенні спільна). В описанні повинності з жеребя селян з Корчиць читаємо: “Готовыми грошми платятъ сорокъ пять грошей на вепря, осимъ грошей дани, меду осимъ саковъ, а десятскій зъ дыму по три гроши“. Надзвичайно цікаві не тільки назва посади “десятскій” чи давня лексема, яка існує до тепер, “веприк”, чи давня назва готівки “готовыми грошми”, але й згадана кобринська міра об’єму.

Один з найбільш запотребованих товарів свого часу, мед, міряли відрами. Але ведро в кожній місцевості складалося з різних мір об’єму. В Бересті у ведрі було чотири ручки, в Пинську – дві липечини або двадцяти ковшів. А у Кобрині у ведро влазило п’ять саків. Коштувало кобринське ведро меду в 1543 році 50-60 литовських грошей. В згаданому інвентарі кобринського монастиря окремо виділений бортник села Брилево – “нижели Иванъ Сеньковичъ два саки меду виненъ давать“. Але використовувалась згадана міра не тільки для меду, але й сипучих продуктів. Селяни Корчиць серед іншого мали також давати  “два саки хмѣлю”. Етимологічно назва міри може бути пов’язана з полотняним мішком – саком або сачком. Хоча для вимірювання медових сот, не кажучи вже про сам мед, таке вмістилище не зручне.

Залишити відповідь