Колы мы разом в правді

ПроСВІТ, Новини
04/11/2020, Leave a comment
Вогнем і димом палахкотить великий броньований змій. І голів в його може бути неодна. Але твердішою за сталь є людська воля бути вільними. Без поваги до волі не буває поваги до людини. Новий вірш Олексія Диковицького про волелюбний народ, який не проміняє вітер у вухах і широкий шлях, на золотий ланцюг. Можливо, казка вийшла не дитяча, але правдива, універсальна, близька і зрозуміла кожному.
Як запыталыса вы вжэ в мэнэ, Грыца старого,
Як зло прогнаты, шчо вчыпылоса во власть, нэ знае Бога,
Людэй калічыть, садыть, б’е і травыть газом…
Задумавса я крэпко, мало спав, шукав одказу.
Почну з далэка. Як був казав мні раз одын сусід:
Так добрэ, як тэпэр ныколы нэ жылы! Ну дэ муй дід,
Машыну б муг купыты? А я можу і маю п’ять свынэй,
Дозволылы дэржаты навэт нам свойіх конэй!
Шчэ пэнсію дають, хоть нэвэлыку, алэ в срок,
І лагером людэй нэ страшать вжэ который рок.
Чого хотіты шчэ? Оно коб нэ вэрнувса кат чырвоный!
То правда! Алэ нашчо чоловіку гэто всэ бэз волі?
Вэпрук, машына, трактор, куры чы корова?
“От маеш всэ, заткныса, нэ вылазь, сыды спокойно!”
Хыба нэ так нам гэтый чорт почав тэпэр казаты?
А чого прагнэм мы, народ, зовсім нэ хочэ знаты!
Так, як чэрвоный туй, якый хотів зробыты з нас раба,
Мовчыш, працуеш, хвалыш йіх – то костку на!
А не, то – вон з роботы чы вучобы, навэт вон з крайіны,
Як бы то йіх було всэ … Людцы, шчо за кпына!
Алэ нас бульш, за намы правда і нэ мусым подчынятыс
Іх бэззаконню. Господары мы тут, чого в сэбэ боятыс?
Нэма “сюзув” бульш, чы сталінув, дэржыньскых…
Од нас залэжыть, чы втрымаетса сыстэма сатанынска,
Од нашэй волі, выдэржкы, од розуму і сылы,
Коб нэ було потом, мы ж по-людскы просылы!
Булы “тутэйшымы” оно, а зарэ мы – народ!
Ныма тэпэр такэйі сылы, коб заткнуты людям рот.
Послухайтэ, шчо кажэ вам старый коваль:
Колы мы разом в правді, мы твэрдійшыйі за сталь!

Залишити відповідь