“Копаємо поверхово”. Більська давнина

Віктор Місіюк, Культура
20/05/2020, Leave a comment

Вулиця Понятовського в Більську, тильна сторона Другого загальноосвітнього ліцею поблизу пожежної частини. Тут під час проведення газопроводу були знайдені кістки людини. Будівельна команда повідомила Даріуша Краснодебського, археолога з Інституту археології та народознавства Польської академії наук, який роками розкриває підземні таємниці місцевої історії.

Історичний зошит, Більськ використовує своє кладовище історії з декількох сотень років тому - фото, фотографія

      Дарій Краснодебський звернувся до воєводського консерватора пам’яток, він видав рішення про археологічні роботи і вони почалися. Виявляється, тут поховано тисячі людей, колишніх міщан. Під вулицею напевно також є могили.

      – Вперше я бачу археологічні розкопки настільки вузькі і прямо на дорозі.

     – Як правило, так не робиться. Це трактується як археологічний нагляд. Археологічний нагляд полягає в тому, що йде екскаватор, а археолог вибирає за екскаватором з землі. Я вирішив, що не можна такого допустити. За 200 метрів знаходиться ранньосередньовічне городище, а тут була церква та монастир з XVI століття. Нагляд має закінчитися, коли з’являться перші черепки. Тоді слід почати розкопки. З нагляду нічого не можете отримати. Я побачу, що є чорний грунт, але не дізнаюсь чим він є. У мене будуть черепки, але я не дізнась, чи з глибини 50 см чи 1,5 м, бо екскаватор одразу забирає багато ґрунту. Тому я вирішив трохи поборотися.

      Як видно кісток багато 

    – Тут багато могил, вскриваємо одну за другою. Очевидно, що це кладовище, яке функціонувало навіть протягом 300 років. Згадується в тисяча п’ятсот якомусь році, а ліквідація церкви – Друга світова війна, але померлих ховали тут до середини ХІХ століття. Тобто могилки функціонували протягом 300 років.

      Більськ історично привабливий

     – Так, але він це не використовує. Більськ не використовує своєї історії. Поруч городище, а нема жодної таблички … Сам артефакт – черепок чи кістка нам не багато розповість, якщо ми не знаємо, звідки він узявся. Черепок може лежати в землі тисячу років, і якщо повх витягне його на поверхню, він буде лежати на поверхні, і ми не будемо знати, що з ним було спочатку. Тут також було перемішано, тому інформації немає. Ми досягаємо лише шарів раннього середньовіччя. Ця більш темна земля – ​​ранньосередньовічна. Це результат пожежі. Велика кількість наслідків пожежі, вугілля. Згоріло або все поселення, або одина будівля, яка була поруч, звідси стільки деревного вугілля, що заплямував землю. Але вище все перемішано, присипано, якісь подальші шари, пов’язані з будівництвом доріг. Дорога тут була давно. Пперші мости на річці Лубка та Бяла, згадуються у XV столітті. Звичайно, ми не знаємо, чи йшла давня дорога точно як сучасна вулиця, але з точністю 5-10 метрів у цій частині Більська проходила дорога на схід.

     Кремаційних могил немає, лише скелетні?

     – Ви бачити, що поховання пізнє, але я підозрюю, що тут є й ранньосередньовічні, бо городище було з XII століття, поселення з X століття, тому доводилось десь ховати людей. Тут, якби природне місце, за річкою Любка. Річка була межею сакральної і профанної території. Могилки відомі з XVI століття, були фактично побудовані на старому кладовищі, яке існувало тут, можливо, на 300-400 років раніше. Докладно невідомо, бо школа стоїть на навньому церковному дворі.

      Правду кажучи ми живемо на могилах …

     – Тут поховано декілька тисяч людей. Тільки на обстеженому фрагменті у нас вже є 35 цілих могил, тобто поховання які збереглися до наших часів. У шарі, могильному заповненні, у нас багато змішаних кісток, принаймні втричі більше. На вузькій смузі, довжиною 40 метрів і шириною менше метра, ми маємо сліди щонайменше сотні людей, похованих. Мабуть, багато було знайдено, коли будували спортзал.

      Я пам’ятаю, що влада скаржилася, що це проблема, бо  будували зал, а натикались на кістки. 

      – При тому не було задіяно жодного археолога. Шкода, бо це місце колишнього монастиря. Вся школа була побудована в межах монастиря, який функціонував до середини ХІХ століття, але церква була спалена в 1941 році в наслідок першого німецького бомбардування. Монастир складався з декількох церков,  були будівлі для ченців, вся територія була загосподарована. Він з’єднувався з Михайлівською церквою.

      Більськ – єдине городище в околиці, важливе місце.

     – Тут одночасно діяли 5 церков і 2 костели, які було з чого підтримувати. Напевно, це було багате, процвітаюче місто. Поселення було раніше. Коли місце було підготовлене, витереблено, в межах селища було збудовано городище. У ХІІ столітті воно було засновано як адміністративний та політичний центр.

      Я дуже вдячна, що ви розкриваєте нашу справжню історію. Оскільки документ можна написати навіть з нуля та підробити, папір витримає все.

     – В цілому археологія об’єктивна. Звичайно, її можна трактувати по-різному, але фальсифікувати нема чого. Могили є, кістки є, і якщо ми ще проведемо радіовуглецеві дослідження, то з’ясується, що власник цих кісток жив у 1560 році, що фізика підтвердить, не викликає сумнівів. Ми маємо добрий розріз в найдавнішій частині Бельська. Дізнаємось, як це виглядало, коли це було. Можливо, місцева влада щось наважаться зробити поблизу щось на Замковій горі.

 Я чула, що в Більську кожні 20 років проводяться розкопки …

     – Останні справжні розкопки були на вулиці Замковій в 1998 році. А на Замковій горі, або городище, коротков велись розкопки в 1970 році. Професор Шиманський був тут два тижні, під час досліджень у Гацьках. Але це усе, що ми знаємо про це місце. У 1253 році, якщо я добре пам’ятаю, місто вже існувало, був значним центром.

      Не вистачає розкопок. Хто приймає рішення про це?

     – Ініціатива розкопок повинна виходити від місцевої влади. Вони володіють землею, мають можливість збирати кошти. Ми можемо допомогти, написати міністру, але місцева влада повинна бути зацікавлена. Колись удалося зацікавити голову ґміни Чижі Васілюка. Нам вдалося переконати його, але він також побачив певний інтерес … до організації. Він виділив 5000, до того додали додаткові гроші, і мені вдалося зробити розкопки один чи два рази за гроші гміни, бо так, я це робив у рамах свого інституту. Однак голова села чи міський голова повинні бути зацікавлені, саме з цього все починається. Часто влада ставиться до археології як до необхідного зла, бо так багато нагальних потреб, необхідно будувати дороги, сільські клуби.

       Таким чином ми будуємо якісь міфи, а не дізнаємось правду …

     – Мій інтерес до пущі з’явився від проф. Симони Коссак, який написала так, що як археолог я не міг пройти повз. Вона писала, що в пущі лише ховали мертвих, на великому кладовищі, курганах тощо. З моїх багаторічних знань, цього просто не могло бути. І, на щастя, я зміг там копати. Зміг довести очевидне, що якщо є кладовище, то поруч є поселення, а не йшли спеціально в пущу з Нового Березова, з Гайнівщина, з Пасічників, де лежать дерева, де навіть зараз важко ходити, йшли з труною 10 км, що поховати людину. Дивні легенди тиражуються, а справжніх досліджень немає. Я сподіваюся, що наша влада якось мобілізується. Зараз поганий час, бо грошей з огляду на вірус не буде. Але, можливо, знайдуться якісь зовнішні кошти для стимулювання економіки? Побачимо. Наразі я трохи пропагуюю історію Більська.

       Дивлюся на кістки і замислююсь про те, що думав цей чоловік? Усі забули про нього. І тут у нього з’являється друге життя.

     – Він допоможе науці, ми його обстежимо, побачимо, може, буде видно по кістках від чого він помер. Дізнаємося скільки йому років, наскільки він високий, чи мав здорові зуби. Це буде цінна інформація. А потім такі кістки ховають. Я вже це зробив. Треба піти до священика десь ми проведемо похорон на кладовищі чи у церкві. Була одна могила дуже погано збережена. Інший грунт, суглиннки. Жінку з дитиною, повністю спорохнілі, не можна було чистити шпателем. Це також може бути наслідком хвороби. Треба показати антропологу, який займається кістками. У нас був цікавий випадок, ймовірно, чоловік мав вигнуте вперед стегно, якийсь генетичний дефект. Ми також знайшли грудину з отвором. Ми не знаємо, чи спричинила ця дірка його смерть чи це була хвороба.

     Прикрас нема?

     – Або поховані були бідними, або не клали в труну жодної прикраси з принципу, або одне і друге. Тільки у однієї кількарічнох дитини ми знайшли зламаний бронзовий браслет. Як не дивно, здається, що його не можна було носити, бо він у вигляді півкола. Може, дитина за життя ним гралась  і мати поклала його у труну? В одного була крихітна монета, так звана боратинка. Біля ноги також була крихітна застібка для взуття. В Збучі, на валу городища, також були могилки, з того ж часу було більше монет і, наприклад, шати були застібувані.

      У кожній ямі були могили. Окремі?

     – У нас занадто вузький розкоп, але попадалися вдвох мати і дитина. У той час смертність жінок була колосальною. Насправді життя жінки часто закінчувалося пологами. Дитячих кісток дуже багато, в грудному віці. Ми називаємо їх ципинятами, бо маємо кілька десятків стегнових кісток, розміром схожих на пташині кістки.

     Цього разу ви працюєте разом з Ягодою Мізеркою, також археологом з інституту.

    – Через 10-11 годин ми на розкопках. Тут нашої робота в основному не видно, бо якби вона полягала лише в копанні, було б добре, але що певен час доводиться зупинятись, прибрати, потрібно робити документацію, і це займає багато часу. Насправді постійно доводиться малювати, прибирати, потім переходити на наступний рівень. Просто копати було б веселіше. 30 шарів з черговими могилами, черговими скелетами.

     Люди запитують, чи є золото?

    – Кажемо що ні. Твердять що це тому, що копаємо неглибоко. Люди вважають, що просто копати безглуздо, що ми, безумовно, знаємо щось про золото, жидівське золото. А чому ми не знайшли? Тому що ми копаємо занадто поверхово.

За матеріалом Підляський кур’єр

Залишити відповідь